Парадигма у перекладі

До проблеми перекладу існує два підходи: іноді, під терміном «переклад» розуміють у прямому значенні переклад словесного мовлення з однієї мови на іншу, або ж, у широкому сенсі, переклад є синонімом «тлумаченню» однієї і тієї ж інформації в межах однієї мови.
Два підходи цілком правомірні: перший, описаний Антуаном Берманом у роботі «Досвід входження в іноземну мову» виходить з того, що у світі наявна величезна кількість різних мов; інший досліджувався Джорджом Стейнером у праці «після Бабеля», що посилався на явище, коротко описане ним самим: «Зрозуміти – означає перекласти». Я вирішив почати з першого підходу, який висуває на перший план питання відносин свого з іноземним, а потім приступимо до наступного, з метою дослідити складнощі та парадокси, які виникають при перекладі з однієї мови на іншу.

Тож, будемо відштовхуватись від того, що мов дуже багато і всі вони відрізняються одна від одної. Втім, слід відмітити: необхідність перекладу тим і пояснюється, що люди спілкуються різними мовами. Між тім феномен «різноманіття мов» (термін запозичений у Вільгельма Гумбольдта) є досить загадковим. І дійсно, чому на світі стільки мов? Їх близько 5-6 тисяч, згідно підрахунків етнологів. Теорія еволюції Дарвіна, з її механізмом пристосування до навколишнього середовища під час природнього відбору, нічого не пояснює в цьому випадку, оскільки наявність великої кількості мов не лише не допомагає людству, а й навпаки, шкодить йому. Якщо розглянути цю ситуацію в межах лише однієї лінгвістичної групи, то можна легко побачити, що якість мовного обміну в її межах залежить від ступіня розвитку своєї, «рідної» мови. Що стосується виходу на міжнародну арену, то і тут будь-яке «мовне розтринькування» (як каже Стейнер) , стає зайвим і заважає взаєморозумінню.

Втім, основну загадку я вбачаю навіть не в цьому. Не стільки таємничі причини, через які у людей виникли складнощі зі спілкуванням між собою (у біблійному міфі про вавилонське стовпотворіння чітко викладена історія «суміші» мов та їх «розсіювання» в географічному плані), скільки те, що незважаючи на перешкоди, взаєморозуміння між людьми, що говорять різними мовами, все ж існує.

Зверніть увагу на важливий факт: мова – феномен всезагальний (всі люди спілкуються поміж собою). В цьому виявляється одна з особливостей людства, подібна його вмінню користуватися інструментами, створювати установи та хоронити померлих. Під мовою ми розуміємо використання знаків , котрі, не будучи предметами чи явищами, прирівнюються до них умовно; мова – це обмін знаками. Мова відіграє ключову роль у саморозвитку певної мовної спільноти.

Але ось у чому протиріччя. Фундаментальним якостям мови, про які йшлося вище, тобто її все загальності та універсальності як засобу спілкування, постійно загрожує її самостійний розвиток у якості окремих, локальних мов; теза про універсальність мови спростовується фактом її розчленованості та розпорошеності на велику кількість її окремих проявів. Звідси породжуються різноманітні здогадки про першопричини змішення-розпорошеності мов, спочатку на рівні міфа, а потім і філософії мови. Так, наприклад, міф про вавилонське стовпотворіння, надто короткий та заплутаний в своїй літературній версії, навіює мрію про повернення до прамови – райської, втраченої, яка здатна вивести всіх з лабіринту. З іншої сторони, міф зображує змішення-розсіювання мов я невиправну світову катастрофу. Але нижче я запропоную дещо інший, більш доброзичливий погляд на положення людства в цій ситуації.

Втім, я хочу вказати ще на один момент, який, втім, не має закривати собою факт різноманіття мов. Отож, дуже важливо пам’ятати, що переклад існував завжди. Професійним перекладачам колись передували мандрівники, купці, посли, шпіони, серед яких багато їто говорив на двох чи декількох мовах; в усі часи зустрічались поліглоти. Тож, наразі ми торкнулись ще однієї особливості мови, такої ж чудової як і її прикра недовершеність у якості засобу комунікації, а саме: оскільки переклад існує, то є можливість припустити в будь якій людині здатність оволодіти іноземною мовою. Це приводить нас, в свою чергу, до роздумів на тему деяких прихованих якосте мови, пов’язаних з розмовною практикою. Ми продовжимо цю тему в кінці нашого обзору, коли мова зайде про переклад в межах однієї і тієї ж мови. Заходячи наперед, скажемо лише, що маємо на увазі рефлексивну здатність мови, що дозволяє нам розмірковувати над мовою, дивитись на неї зі сторони, робити його об’єктом дослідження, зрівнюючи при цьому свою рідну мову з іншими. Я відкладу на певний час аналіз рефлексивної, розумової функції мови, з метою зосередитись спочатку лише на самому факті перекладу.