Юридичний словник для перекладачів або чому одного словника недостатньо

У роботі запропоновано вирішення двох помилок у концепції словника перекладу термінів, розробленого для професійних перекладачів юридичних текстів. Такий словник повинен включати в себе різні категорії інформації, які будуть найбільш корисними для перекладачів: визначення, посилання на законодавчі джерела, синоніми, гіпо- і гіпероніми, еквіваленти різних типів, словосполучення і т.д. Перша помилка полягає в тому, що дані в кожній категорії не є вичерпними. По-друге, перекладачу не завжди потрібні всі категорії інформації, представлені в словнику: часто пошук обмежується, наприклад, лише визначенням або словосполученням, в цьому випадку витрачається багато часу на пошуки через велику кількість інфомації.

Відтак може допомогти термінографічна система: група словників різних типів, до якої належить тлумачний словник, частотний словник, семантичний словник і словник фразеологізмів, разом з перекладним словником, що включає всі категорії інформації в стислій формі в центрі групи. Всі словники пов’язані між собою системою перехресних посилань, загальною макроструктурою і мікроструктурою. Концепція описана на прикладі групи словників для перекладачів юридичних текстів.

1. Термінологічний перекладний словник

Перекладний словник, як один з видів словників згадується тільки кількома вченими і зазвичай визначається як двомовний словник або інакше кажучи його характерною рисою є наявність іншомовних еквівалентів (див, e.g. Swanepoel 2003: 67-69; Zgusta 1971: 294-307; Atkins & Rundell 2008: 25; Hartmann & James 2002: 146; Lukszyn & Zmarzer 2006: 145-146).

Однак, наявність іншомовних еквівалентів не достатньо для словника, щоб забезпечити якісний професійний переклад. Для вирішення цього завдання, словник має допомагати перекладачеві протягом всього процесу перекладу, як показано на рис. 1: допомагати їм зрозуміти зміст оригінального тексту, знайти відповідний еквівалент і правильно його використати. Тому він повинен давати пояснення (визначення) потрібного терміна, надаючи ряд можливих варіантів еквівалентів, що дає можливість розрізняти їх і вибрати найкращий, і, нарешті, він повинен мати граматичні, лексичні, стилістичні та прагматичні дані, що дозволяє перекладачеві використовувати вибраний еквівалент правильно.

Хоча ця концепція, здається, і надає всі потреби, що виникають у процесі перекладу, але все ж має деякі серйозні недоліки. Словник, складений за таким зразком повинен включати в себе багато категорій обширних даних. Це те, чого зазвичай потребують перекладачі. Тим не менш, перекладачам не завжди потрібні всі ці дані одночасно. Як видно проблеми з перекладом не завжди відбуваються на всіх етапах процесу перекладу: вони можуть виникнути на одному з етапів чи на двох або ж на всіх трьох. Залежно від виду проблем, всі словники можуть стати у нагоді: у першому випадку, одномовного словника мови оригіналу може бути достатньо, але також можна використовувати двомовний словник. У випадках 2a і 2b, коли є проблема з вибором еквівалента, двомовний словник є необхідним. У випадку 3а знову можна використовувати одно- або двомовний словник, а одномовний словник мови перекладу буде корисним тільки в останньому випадку, коли виникають труднощі тільки на стадії відтворення в процесі перекладу.

Отже, перекладачу не завжди потрібні всі дані, що можливо, були потрібно теоретично. Тому, використовуючи перекладний словник, метою якого є надати всю потрібну інформацію, доведеться перечитувати довгі записи в пошуках потрібної інформації і, таким чином, втрачати дорогоцінний час. До того ж, таких ситуацій не мало. Особливим видом проблем є пошук перекладачем тільки однієї категорії інформації, яка може переважати протягом цілого окремого тексту, або й у всіх текстах даного типу або навіть в цілій тематичній області: наприклад, текстів, які стосуються адміністративного права наведеної правової системи, яка може бути абсолютно зрозуміла перекладачу, але можуть виникати значні труднощі в передачі на мову перекладу. З іншого боку, необхідність в численних категоріях даних означає, що з практичних причин дані кожного типу не можуть бути занадто обширними, наскільки цього можна бажати. Принаймні, це стосується паперового словника, який як і раніше, залишається найбільш вживанішим видом термінологічного словника.

2. Система словників для перекладачів

Яким може бути рішення подвійної проблеми системи словників для перекладачів. Цю концепцію не слід плутати з перекладним словником. Словник для перекладачів навіть не повинен включати іншомовні еквіваленти. Словник для перекладачів - це будь-який словник (тобто словник, який надає будь-яку категорію інформації, наприклад, тлумачний словник, частотний словник, словник фразеологізмів і т.д.), який був складений спеціально для перекладачів; тобто, щоб задовольнити їх конкретні потреби, у процесі перекладу. І якщо ви погоджуєткся з Р.К.К. Хартменом (1989: 105), С. Тарпом (2005: 36), С. Нільсеном (1994: 7), Р. Гювзем (2003: 39), або Х.-П. Кроманом, Т. П. Рюбером Росбах (1991: 2713), що користувач є найважливішим фактором при складанні словників, ви повинні погодитися, що словник, складений для конкретного типу користувача, наприклад, для професійного перекладача, буде відрізнятися від словника, складеного для іншого типу користувача, наприклад, спеціаліста або учня. Вони будуть відрізнятися інформаційною категорією, макро-, медіа- і мікроструктурами, збірниками і т.д.

Системою словників є ряд словників, що мають однаковий матеріал, призначені для одного користувача, є взаємопов'язаними на багатьох рівнях, і пропонують різноманітні категорії інформації. Взаємозв'язок їх макроструктур є їх найголовнішою рисою - всі вони повинні мати однаковий зміст. Форма, порядок, мікроструктура і медіаструктура словників можуть відрізнятися. В системі словників кожне посилання призначене для певного етапу перекладу і допомагає вирішити проблеми, характерні для такого етапу. Які словники підходять для системи, залежить від випадку, дисципліни і мовної пари. Як правило, на стадії розуміння перекладач радо використає енциклопедичний словник, або, можливо, тезаурус чи систематичний словник. На етапі передачі корисними будуть частотний словник і семантичний словник. А на етапі відтворення, словник фразелогізмів і словотвірний словник будуть найпрактичнішими. Зрештою, буде цілком виправдано включити в систему перекладний словник. Як вже зазначав С. Тарп, перекладач може зіштовхнутися з труднощами на всіх етапах процесу перекладу, в такому разі ця багатостороння допомога буде вкрай корисною. Крім того, вибір конкретних словників, які будуть включені в систему, залежить від характеру даної дисципліни та мовної пари. Причому, не обов’язково дотримуватися принципів даного теоретичного словника. Кожен словник повинен бути корисним для виконання роботи. 

3. Система юридичних словників

Концепція системи словників може бути корисною у будь-якій галузі знань. Це може бути навіть право, яке вимагає великого досвіду від перекладачів і довшої роботи над термінографами. Всі перекладачі усвідомлюють в глибині душі, що "юридичний переклад є неможливим. Сам вираз, здається, викликає протиріччя, та все ж потрібно перекладати законодавства та правові документи". Ці слова, які належать Патрику Чефі (1997: 69), звучать гостро, але правдиво. На відміну від інших галузей, право це не одна реальність, яку можна передати (більш-менш) будь-якою мовою, адже існує декілька реалій правової системи. Тому мова закону не просто описує дану незалежну реальність. Вона створює вищезгадану реальність. Тому юридичний переклад має свої особливі труднощі, які невластиві іншим галузям: це відбувається не тільки між мовами, а й між системами - реаліями. Таким чином, юридичний переклад включає в себе не тільки переклад, а й перехід з однієї правової системи до іншої.

Тому, процес юридичного перекладу складається не з трьох, а з чотирьох етапів, а саме:

1. розуміння тексту оригіналу,
2. порівняння правової системи мови оригіналу з правовою системою мови перекладу (яка називатиметься вторинною правовою системою),
3. передача повідомлення з мови оригіналу на мову перекладу,
4. відтворення тексту мовою перекладу.

Система словників повинна мати відповідну конструкцію. По-перше, система повинна охоплювати одну галузь права, наприклад, тільки кримінальний закон. У змісті повинні бути зазначені всі три шари лексики відповідного правового тексту, як це було описано у роботі М. Хрома (2004: 15)

• тільки юридична термінологія, не використовувати ніяку іншу лексику, окрім правової,
• юридична термінологія базується на повсякденній мові,
• повсякденні слова мають спеціальний відтінок у даному правовому контексті.

Накінець, в той час як словники в системі можуть бути одно- або двомовними, кожен з них і вся система може бути одного юридичного напрямку або двох. Як ми вже говорили, і, як теретично допускав такий вчений, як Г.-Р. де Гроот (1990: 127), юридичний переклад відбувається між двома визначеними юридичними системами: правовий порядок вихідного тексту і правовий порядок одержувача. Це не означає, що перекладач повинен використовувати терміни з вторинної правової системи, він просто повинен бути в ній обізнаним. Для того, щоб система словників допомогла перекладачеві порівняти правові реалії, повинно бути чітко зазначено, які реалії взяті до уваги, і чи є вже схожі роботи.

Оригінальний зміст поділяється на три карегорії:

• терміни-концепти, що мають повні відповідники у вторинній правовій системі,
• терміни-концепти, які мають часткові відповідники у вторинній системі та
• терміни-концепти, що не мають відповідників у вторинній системі.

Це буде основою модульної структури відповідних словників в системі. Вони будуть розділені на три частини, кожна з яких буде містити терміни відповідної групи. Така структура словників дозволяє знаходити відповіді на запитання, це – зв’язок між правовою системою оригіналу і перекладу. Одна з трьох частин надає перекладачу вступну інформацію про зв’язок правових систем, а більш глибоке вивчення кожної частини дає змогу визначити подібності та відмінності систем.
Система буде складатися з п'яти словників і додатку в якому зазначатиметься індекс основних слів і знаків, що представляють модульну структуру словників. Словники можуть бути названі так:

• основний: перекладний словник
• етап 2: порівняльний словник,
• етап 3: словник еквівалентів,
• етап 4: словник фразеологізмів.

Всі словники, крім останнього, мають однакову модульну структуру. Тлумачний словник є одномовним довідником, присвяченим відомостям про правову систему. Кожен запис має включати в себе пояснення терміна оригіналу, куди входить суть терміну і дані, де він вживається, а також, його структура та місце в класифікації, сфери застосування і його можливі правові наслідки (Šarčević 1997: 242-246). Ця класифікація включає в себе інформацію про повні і часткові синоніми, антоніми, додаткові терміни, гіперніми і гіпоніми. В записі також повинно бути вказано джерело.

Порівняльний словник є двомовним, і надає загальне уявлення про вторинну правову систему, порівнюючи її з правовою системою оригіналу. Зміст такий самий, як і у тлумачному словнику, також розділений на три модулі в залежності від ступеня відповідності між двома правовими системами. Статті надають інформацію про юридичні поняття вторинної правової системи, порівнюючи її з оригіналом, знову ж таки вивчаючи суть поняття і його сферу вживання. Викликає питання про третій модуль, чи є він в цьому словнику взагалі, якщо він містить терміни правової системи оригіналу, які не мають відповідників у вторинній правовій системі: якщо немає навіть часткових відповідників у вторинній правовій системі, немає такого поняття. Все-таки, такий підхід буде помилковим. Навіть якщо у вторинній правовій системі відсутнє якесь поняття, перекладач повинен знати, чому це так, і замінити його іншим правовим документом. Отже, структура вступу в третьому модулі буде відрізнятися від перших двох модулів.

Таким чином, порівняльний словник може стати джерелом еквівалентів. Тим не менш, для цього існує словник еквівалентів, які можна використовувати, якщо складність перекладу полягає тільки у запам'ятовуванні еквівалентів або виборі між декількома підходящими варіантами. Звичайно, він є двомовним і розділяє вступи двох попередніх словників. Він пропонує всі можливі еквіваленти наступних типів для кожного основного слова:

• еквіваленти, що описують поняття у вторинній системі, які повністю збігаються з поняттями оригіналу,
• еквіваленти, що описують поняття у вторинній системі, які частково збігаються з поняттями оригіналу (так звані функціональні еквіваленти),
• еквіваленти, що описують застарілі поняття у вторинній системі, які дуже збігаються з поняттями оригіналу,
• еквіваленти, що описують застарілі поняття у вторинній системі, які частково збігаються з поняттями оригіналу,
• різні категорії неологізмів, таких виразів, які не існують у вторинній юридичній мові (дослівний переклади, запозичення з інших мов, юридичних запозичень з інших мов для спеціальних цілей, іншомовні неологізми, ознайомлювальні неологізми тощо).

Всі види еквівалентів повинні бути розділені на такі типи (у тому числі і різні види неологізмів) з подальшим наданням інформації про частоту їх вживання, яка допоможе перекладачеві зробити правильний вибір з огляду на конкретну ситуацію. Нарешті, якщо еквіваленти перших двох типів мають синоніми та часткові синоніми, вони теж повинні бути зазначені, з інформацією про ступінь їхнього споріднення.

Фразеологічний словник одномовний і єдиний голоморфний елемент системи, і не має модульну структуру. Він має окремий зміст в алфавітному порядку і має усі еквіваленти (як в буквальному сенсі, і неологізми), які є в словнику еквівалентів, і мають посилання на оригінальний термін. Статті включають граматичні та лексичні дані, а також інформацію про походження даних виразів. Цей словник можна назвати чисто лінгвістичним. І, нарешті, перекладний словник, який є серцем системи. Він є двомовним, і має модульну структуру. Вона включає в себе короткі відомості всіх категорій, а саме: термін оригіналу та його визначення, його синоніми, якщо такі є, еквіваленти всіх типів, у разом з визначеннями і синонімами для всіх концепцій вторинної правової системи та граматичні, лексичні та стилістичні відомості, необхідні для правильного використання вибраного вираження.

4. Висновок

Головною перевагою системи словників - є змога призначити категорії інформації, необхідної перекладачеві і що знаходиться у різних словниках, в залежності від етапу процесу перекладу. Це означає, що, коли перекладач повинен знайти визначення певного терміну, йому не доведеться переглядати довгі записи, а лише ті, що йому потрібні. І в той же час, матиме більш детальну інформацію про певну категорію, так як вона буде подана в кількох словниках, а не тільки в одному. Крім того, термінограф використовує різні форми, порядки і структури вступу, таким чином, більш точно регулює способи подачі даних і потреби перекладача. Отже, термінограф може створити систематичний словник, в якому буде подано структуру знань, лінгвістичний словник в алфавітному порядку зі словосполученнями і граматикою, або частотний словник з даними як часто використовуються різні еквіваленти. Система може включати в себе одно- і двомовні словники, різних за структурою та змістом, з урахуванням потреб користувача. Окремі словники не тільки вказують на наступні етапи процесу перекладу, але також враховують рівень професійності перекладача.

Малоймовірно, що за концепціями, описаними в цій статті, і показаними на прикладі такої складної дисципліни, як право, будуть укладати словники, принаймні найближчим часом. Тим не менш, залишається надія, що ця ідея сприятиме змінам у термінографічній практиці, пропагуючи необхідність розробки словників для перекладачів, зайнятих у певних галузях і тим самим дасть змогу застосувати описані концепції на практиці. Модель (детально описана Семінською, 2013 р.) може стати відправною точкою для початку обговорення, які темінографічні рішення необхідні, а які неможливі, а це початком створення сучасних словників для перекладачів, належних для 21-го століття.

Семінська, В. (2014). Закон перекладу в словниках, або чому одного словника недостатньо. Редагували Г. Будін & В. Лузікі, Мови для спеціальних цілей в багатомовному аспекті, транскультурний світ, праці з 19-ого європейського симпозіуму про мови для спеціальних цілей, 8-10 липня 2013, Відень, Австрія. Відень: Віденський університет, 118-125.