Леонід Сорока: людина, що не знає мови країни, у якій мешкає, перебуває у постійному стресі

У рамках проекту «Перекладач – це круто» бюро перекладів Glebov поспілкувалося з Леонідом Сорокою, що розповів про важливість вивчення іноземних мов, поділився власним досвідом вивчення івриту та дав поради усім тим, кого цікавить ця мова.

1. На Вашу думку, яке значення має знання іноземних мов для тих людей, що виїжджають на постійне місце проживанні у будь-яку країну?

Питання риторичне. Тобто питання має однозначну відповідь – вирішальне. Так само можна було запитати: «Яке значення має вміння плавати для людини, яку кинули у воду глибиною більше зросту». Звісно, на мілководді така людина не загине Й емігрант, в оточенні свого мовного гетто, працюючи за копійки, також не загине. Але так і залишиться, на мілині.

2. Досвід показує, що мотивація – найголовніше в успішному вивченні іноземної мови. Яка мотивація до вивчення івриту була у Вас?

Мотивацією, або, говорячи російською, причиною (причинами) було бажання не випасти з професії. Це раз. Навіть працюючи журналістом, який друкується у російськомовній пресі, не можна не знати мови країни, якою розмовляють більшість та усі головні ЗМІ. Й чисто у життєвому сенсі людина, що не знає мови країни, у якій мешкає, перебуває у постійному стресі від комплексу меншовартості, від нерозуміння часом найпростіших речей, які у його збудженій свідомості починають здаватися непереможними монстрами.

3. Усім відомо, що під час вивчення іноземної мови все частіше застосовують різноманітні методи, щоб поліпшити засвоюваність матеріалу. Які методи та способи застосовували саме Ви?

Одним з найголовніших методів є метод занурення у середовище. Постійне «вв’язування» нехай спочатку у найпримітивніші розмови з місцевими мешканцями, прослуховування радіо та телебачення цією мовою навіть незважаючи на те, що спочатку немає розуміння. Але якщо паралельно людина працює зі словниками, по сантиметру, по два, просувається, то спочатку вона почне ловити окремі слова, потім фрази, та прийде до розуміння тексту в цілому.

4. Ви вивчали іврит в Ізраїлі. А які поради з власного досвіду Ви могли б дати тим, хто вивчає іврит на Україні?

Оскільки поза Ізраїлем я іврит не вивчав, то й порад тямущих дати також не можу. Можу лише сказати одне – якщо Ви почали вивчати іврит по підручникам поза країною, то нехай Вас не лякають труднощі, що можуть Вам здатися. У реальному житті багато з премудрості граматики Вам просто не знадобиться, мова не настільки страшна, як її малюють.

5. Ви автор цікавих іронічних віршів. Хто були Вашими наставниками та вчителями, які допомогли відкрити та розвивати Ваш талант? Які поради та настанови вони Вам давали? Й що саме слово «література» означає для Вас сьогодні?

Моїми першими вчителями та наставниками були відомі дитячі письменники Ефім Чеповецький та Володимир Орлов. Пізніше – московські письменники Валентин Берестов, Лев Озеров.

Порад та настанов вони не давали. Вони просто вказували на те, що гарно й били за те, що погано. Й радили вчитися в усіх, й у класиків, й у сучасників.

Слово «література» сьогодні, гадаю, означає те саме, що й учора. Й буде означати завтра – мистецтво, що твориться словом. На відміну від живопису, що створюється пензлем художника. Це найкомпактніший вид мистецтва, який доступний кожному. Але, на жаль, все менш затребуваний.

6. Деякі з Ваших книг переклали з російської мови. Як Ви вважаєте, з точки зору письменника, наскільки важлива роль перекладача в успіху самого письменника та його творів в іншій країні?

Ну, я не є таким вже автором, якого тут і там перекладають. В усякому разі успіх книги, яку переклали та видали в Україні, у рівному ступені результат роботи талановитого поета-перекладача Івана Андрусяка. Ми з ним виявилися дуже близькі не лише особисто, але й творчо. 

При передрукуванні матеріалу посилання на сайт www.glebov.com.ua обов'язкове.