«Карта поляка» це путівка до Європи?

«Карта поляка», створена у 2008 році, набуває ще більшої популярності в країнах колишнього СРСР та зокрема в Україні.

Задля прикладу візьмемо ситуацію, що відбулась в місті Миколаїв на півдні України. «Я це роблю не для себе. Я вже занадто старий. Я роблю це для своєї доньки, щоб вона мала краще майбутнє, та можливість подорожувати по Європі, коли цього захоче.» Такі слова пролунали в компанії «Полонія Семпер Фіделіс», товариство польської культури у місті Миколаєві, Україна, а відлуння пішло по всій території пострадянського союзу.

Багато людей, так як і наш співрозмовник, сподіваються, що зможуть довести польській владі, свої прямі родинні зв'язки з поляками, і таким чином отримати ключ в Європу, «Карту поляка». А так як карту можуть отримати і діти її власників, то ставки на неї високі.

Привілеї

«Карта поляка» була прийнята польським парламентом у 2007 році, та набула чинності у 2008. Вона була створена з метою надання допомоги громадянам колишнього Радянського Союзу, які мали польське походження, але не отримали подвійного громадянства, не мали польського паспорта та не жили у Польщі, зберегти свою «польську спадщину».

Якщо володіння картаю не дає польського громадянства (та не дозволяє проживати у Польщі), воно все ж таки надає багато переваг своєму власнику.
Дійсно, особи що мають «карту поляка» звільняються від консульських оплат за візу, що є обов’язковим, мають право на офіційне працевлаштування у Польщі, а також право займатись підприємницькою діяльністю на тих самих умовах, що й громадяни Польщі, право на безкоштовне навчання в польських університетах, адже іноземці, які навчаються в Польщі, як правило, повинні платити за навчання - і мають право на отримання стипендії для іноземців.

Додатковими перевагами є право на 37-відсоткову знижку на проїзд у польському транспорті, право на безкоштовний вхід у державні музеї Польщі, і останнє, що є не мало важливим, право на невідкладну допомогу під час нещасних випадків. Перелік прав про які багато українців можуть тільки мріяти, а також - Шенгенська Віза – яку так не легко отримати.

Не випадково, що закон про «карту поляка» прийняли у 2007 році, того ж самого року, коли Польща приєдналася до Шенгенської зони. Це викликало великі труднощі для польських меншин, що проживають у країнах СНД подорожувати до Польщі.

Навчання за кордоном через програми обміну є малоймовірним для українських студентів, через низький рівень співпраці вищих навчальних закладів України з Європейськими партнерами, а також висока вартість плати за повну освіту в інших країнах часто не по кишені середньостатистичній українській родині.

Процес отримання

Отримання документа, однак, може виявитися досить складним процесом. Він включає в себе три основні умови: знання культури Польщі, її мови та традицій, письмовий документ, в якому зазначено, що Ви маєте родинні зв’язки з особами польської національності, документ, який підтверджує що ці особи є поляками за національністю чи польськими громадянами. А також це може бути підтвердження діяльності в товариствах польської культури.

Для підтвердження того, що ці особи мають польське походження, прохач має подати декілька документів, а саме: свідоцтво про народження та хрещення, видане Римо-католицькою церквою, документи, що підтверджують факт депортації або ув’язнення під час радянських репресій, паспорти СРСР, в яких вказана польська національність.

Оскільки найбільш важливими є родинні зв’язки з поляками другого або третього покоління, необхідні документи часто відсутні у місцевих архівах, вони знищені або втрачені під час Другої світової війни та у подальші роки їх масового переміщення і територіальних змін. Багато з них були відправлені на запит в Польщу чи в інші країни колишнього Радянського Союзу, для зібрання необхідних доказів.

В Україні

Лише дванадцять членів з вісімдесяти отримали «карту поляка» в Товаристві польської культури у місті Миколаєві. 

Деякі польські товариства є досить популярними в області: вони пропонують безкоштовні мовні заняття – практика мови та глибокі знання польської культури та історії¸ що є необхідним для отримання «карти поляка» - для українців¸ з польським корінням.

Польща приваблює українців через свою історію, культуру, мовні зв’язки та схожість між двома країнами. В Україні існує чотирнадцять офіційних Візових центрів Польщі, і деякі з них, в основному у Західній Україні, після впровадження «карти поляка», змушені були наймати більше співробітників.

На додаток до всього, вся «неофіційна індустрія» розвивалася на цьому: українські мовні школи обіцяли навчати полької мови та готувати до здачі мовних іспитів (хоча іспит призначений для перевірки зв’язків з польськими традиціями та знаннями польської мови, яка як вважається, є рідною мовою заявника) та сумнівні компанії, які знаходяться по обидва боки кордону, що пропонують отримання документів з державних або церковних архівів за космічними цінами.

Станом на 2012 рік в Україні «карту поляка» отримали більш як 46 500 українців, і цим самим утворили найбільшу групу отримувачів, серед загальної кількості 100 000 осіб, з усіх країн колишнього Радянського Союзу. Більшість з них ніколи не мігрували з України, вони в основному користувалися перевагами довгострокової мутьтивізи до Польщі та звільненням від консульських виплат під час подачі документів на візу.

Власники «карти поляка», які вирішили залишитися в Україні та подавали заяви на отримання дозволу проживати у Польщі часто зіштовхувалися з подальшими бюрократичними проблемами.

Незважаючи на те, що не маючи документів про своє попереднє проживання у Польщі, не давало їм права селятися, вони однак знову потребували доведення свого польського походження різними адміністративними способами. На жаль, «карта поляка» має бути також підтверджений управліннями польських воєводств як достанній доказ польського пожодження (як результат консульства на більш довільних підставах). Це значить, що особа змушена двічі подавати на розгляд свої документи, спочатку в Україні, а потім у Польщі.

Слід також зазначити, що за останні два роки кількість позитивних рішень щодо отримання «карти поляка» постійно зменшувалася. У 2012 році, польські консульства в Україні видали громадянам України близько 7 000 документів, що майже на 3 000 менше ніж у 2011 році. За даними Міністерства закордонних справ, це як правило обумовлено меншою кількість правильно поданих заяв, адже умови видачі не змінилися.

На момент написання статті, ми не знаємо чи вдалося нашому співрозмовнику з Миколаєва отримати документ, про який він так мріяв, а значить – відкрити «двері в Європу» своїй доньці. Цю статтю написала Марта Щепанік та Сара Датч в рамках молодіжної програми обміну «Європа у валізі», яка була спрямована на об’єднання молодих команд експертів з Польщі, Німеччини та України і встановити з ними партнерський діалог щодо поїздок у Східні країни.

Автори подорожували по Миколаївській області протягом чотирьох днів і проводили зустрічі в деяких університетах, школах та з представниками громадянського суспільства. Це відобразилося на «карті поляка», що стало результатом ще з 2008 року, коли її популярність зростала в цілому пострадянському союзі, та в Україні зокрема. Але чи є це таким актуальним на Півдні України як і на Галичині? Як слід ставитись до бажання людей отримати цей документ?

Джерело: Wikimedia Commons