Рідна мова: вмираюча мова серця

У звіті мова йде про те, що навчання мови «крім своєї власної» негативно впливає на здатність дитини навчатися.

Новий програмний документ ООН рекомендує використання рідної мови в процесі навчання протягом щонайменше 6−ти років навчання в ранньому віці.

У звіті говориться, що навчання мови «крім своєї власної» негативно впливає на здатність дитини навчатися. Він підкреслює, що навчання рідною мовою необхідне, і таким чином отримуються вигоди від викладання рідною мовою.

Програмний документ під заголовком «Якщо ви не розумієте, то як ви можете вчити?» був нещодавно виданий Агентством глобального моніторингу освіти ЮНЕСКО.

За даними ЮНЕСКО, близько 40 % дітей навчаються мовою,яку вони не розуміють.

Генеральний директор ЮНЕСКО Ірина Бокова підкреслює основний принцип навчання дітей мовою, яку вони розуміють.

«Вкрай важливо заохочувати повагу до використання рідної мови в навчанні і вивченні, а також сприяти мовній різноманітності.
Наявність мовних принципів освітньої політики не тільки призведе до підвищення успішності, але й сприяє терпимості, соціальній згуртованості, і, в кінцевому рахунку, миру», − каже Бокова.

У звіті йдеться про те, що рівень навчання покращується в тих країнах, які інвестували в двомовні програми. Було встановлено, що діти з таких країн, як Ефіопія, яка взяла участь в двомовних програмах, покращили свої знання з предметів по всій навчальній програмі. «Вони також мають вищі оцінки в усіх предметних областях», − йдеться в доповіді.

Директор звіту Агентства глобального моніторингу освіти ЮНЕСКО Аарон Беневот каже, що одна мова може служити двосічним мечем, і, отже, виступає за двомовні класи.

«У той час, як вона зміцнює соціальні зв’язки будь-якої етнічної групи і почуття приналежності, вона також стає основою для їх ізолювання. Політика в галузі освіти повинна гарантувати, що всі учні, включаючи тих, хто розмовляє мовою меншин, матимуть доступ до школи через мову», − говорить він.

Ситуація в Уганді

Питання навчання рідної мови в Уганді залишається спірним.

З одного боку, здається доцільним і бажаним, що учні за бажанням можуть отримати освіту рідною мовою. З іншого боку, існує чимало труднощів, що заважають втілити цю ідею в життя.

Навіть тематичний навчальний план тільки підкреслив, що навчання рідною мовою протягом трьох років зазнало труднощів з моменту створення у 2007 році.

Згідно з навчальним планом, рідна мова стала би мовою навчання з початкового першого рівня до початкового третього.

Цей крок був заснований на декількох дослідженнях, що довели, що рідна мова підвищує продуктивність в класі.

До впровадження політики Національного навчального плану, Центр Розвитку повинен був навчити всіх вчителів нижчих рівнів початкових шкіл та районних чиновників тому, як навчати, використовуючи нову навчальну програму. Райони повинні були відродити мовні ради. Старших викладачів розміщували викладати у класах нижчих рівнів.

Відповідно до стратегії, місцева мова, яку найчастіше використовують в тій чи іншій області, будуть викладати як навчальний предмет. Якщо ця мова не була першою мовою дитини, то вчитель повинен відкласти введення читання і письма, допоки він не переконається, що дитина освоїла цю мову.

Це означало, що міські школи перевірятимуть за рівнем англійської мови, а сільські − відповідно за місцевими мовами до початкового третього рівня.

Перед запуском навчальної програми використання рідної мови ввели в 11 районах, включаючи Кампала, Іганга, Кумі, Морото, Рукунгірі, Касесе, Ракай, Гулу, Аруа, Накасонгола та Кабароле.

У той же час, директор Національного центру розвитку навчального плану Конні Катіба сказала, що результати були багатообіцяючими.

«Більше дітей приєднались до початкового першого рівня в результаті використання рідної мови. У класі така весела навчальна атмосфера, багато жартів та обговорень», − розповідає зацікавленим сторонам Катіба.

Однак, навіть через майже 10 років після введення навчальної програми, збої таки траплялись. Минулого року дослідження Міністерства освіти показало, що майже половина шкіл країни не користуються тематичним навчальним планом. В багатьох школах не вистачало методичок для вчителів і самих вчителів для реалізації навчального плану.

Це не тільки через відсутність коштів; це також через те, що використання рідної мови не є прибутковим. Деякі діти такі ж неосвічені в їх класах, як і завжди.

До початкового третього класу тільки 2 з 10 учнів можуть читати чи вирішувати основні математичні приклади, відповідно до звіту UWEZO під назвою «Чи вчаться наші діти». До того часу, коли вони закінчать останній рік початкової школи, один з чотирьох дітей (24 %) все ще не матиме цих навиків.

Думка критиків

Критики турбуються про те, що мається на увазі під навчанням рідною мовою протягом шести років. Якщо таку пропозицію розглядати всерйоз, то існує багато питань,які потрібно прояснити і розглянути.

«Ми погіршимо ситуацію. Якщо діти нічого не вивчать до третього класу, то чи потрібно чогось очікувати, розтягнувши проблему до шести років?» − запитує Герберт Омодінг, консультант з питань освіти в приватній практиці.

Він каже, що у нього уже були проблеми з тематичним навчальним планом.

«Це не означає, що, якщо я живу в Мбарара, і мої діти тут вчаться, то вони знають місцеву мову. То що ж трапилось з моїми дітьми? Чи можна їх вчити на Руньяколе за повних шість років проти моєї чи їх волі?» − запитує Герберт.

За оцінкою Омодінга, така система не може працювати в такій двомовній країні, як Уганда.

«Те, що може бути застосовано в одній країні, не може бути в цій. В Уганді понад 40 етнічних груп. І, з витонченістю, люди не обмежені фізичними кордонами. Деякі діти не знають жодної рідної мови тому, що їх батьки розмовляють вдома англійською. Це шлях, яким суспільство розвивається», − аргументує Герберт.

Деяким вчителям не надто подобається мова. Вони дивуються, що шість років навчання рідною мовою щось би змінили.

«Ми недосконало знаємо нашу мову. То як людині можна вчити когось мови, коли вона сама не вміє писати нею?», − запитує вчитель, додаючи, що «в PLE не додають документи на рідній мові. Діти повинні звикнути до англійської до 4−го чи 5−го класів, в крайньому випадку, до 6−го».

Стелла Налуго, викладач неповного робочого дня в громадській школі Лвенго, каже, що діалектів багато, і діти часто плутаються.
«Наприклад, літера «а» в Луганді не така ж, як і в англійській. Коли ви вчите, наприклад, слово «яблуко(apple)», то стає важче пояснити, що літера «a» в англійській мові вимовляється по-іншому»,− каже Налуго.

Для дітей це зовсім складно. «Я ненавиджу момент, коли починається урок рідної мови», − каже 10−річна Фіона.

Чому батьки повинні хвилюватись

Але, незалежно від того, які запити чи проблеми виникають в процесі навчання місцевих мов, експерти кажуть, що це правильний шлях.

«Рідна мова має дуже сильний вплив на формування особистості. Наша перша мова, найкращі звуки якої ми чуємо, чи з якими знайомимось, перш ніж народитись, ще в утробі матері, мають таке велике значення у формуванні наших думок та емоцій», − говорить Хуріса Гуверчин, вчитель в сфері спеціальної освіти з Нью−Джерсі.

Вона також додає, що «психологічний розвиток дитини як особистості буде залежати від того, що передалось через рідну мову. Маючи це на увазі, за словами психологів, надзвичайно важливо з обережністю вибирати вирази і слова при розмові з дитиною».

Вона також пояснює, що перше враження дитини від навколишнього світу, засвоєння понять і навичок, її сприйняття існування «починається з мови, якої її навчили змалечку, тобто рідної».

«Так само, дитина виражає свої перші почуття, її щастя, відчай, і перші слова через рідну мову. Рідна мова має таку потужну роль у формуванні нашого мислення, емоцій і духовного світу тому, що найважливіший крок нашого життя, дитинство, проходить з її відбитками».

У нещодавній доповіді Світового Банку мова йдеться про те, що близько 50% дітей поза школою живуть в спільнотах, де мова навчання рідко, а іноді й ніколи, не використовується вдома. Це ще раз підкреслює найважчу задачу досягнення навчання для всіх цілей. Схоже, ООН підтримує навчання рідною мовою як засіб покращення якості освіти.

Заходи, що вживаються на місці

В даний час Міністерство освіти проводить масову підготовку вчителів нижчих початкових класів в рамках програми «Оцінка раннього читання», що фінансується Глобальним Об’єднанням з Питань Освіти (GPE).

Головний службовець сфери освіти вчителів початкових класів Вілбер Ваньяма каже, що навчання націлене на покращення навиків грамотності.

Він говорить, що 12,000 вчителів від перших до третіх класів будуть навчені у фазі 1, в той час як 3,600 − у фазі 2.

Однак, деякі експерти в сфері освіти вірять, що це може бути досягнуто тільки тоді, коли вчителі будуть все робити з ентузіазмом.

«Ваш підхід до навчання рідної мови повинен бути таким же, як і підхід до навчання англійської. Навичками читання й письма можна оволодіти, використовуючи прості навчальні матеріали та застосовуючи методи «Вказівок до вивчення англійської для вчителів» («Teacher's Guide in English») так само, як і «Вказівок до вивчення англійської для учнів» («Pupil's Guide in English»), каже Роуз Акакі, директор Busuubizi Core PTC в районі Мітьяна.

«У нас була проблема в роботі з грамотністю в 1−7−х класах, вчителям потрібно було бути прогресивними для покращення продуктивності», − і, за словами Акакі, понад 500 вчителів початкових класів з районів Бугірі і Мьюбенде нещодавно відвідували навчання грамоти в Мітьяна.

Директор Mukuju Core PTC, Тіно Оріада, підкреслює необхідність залучення уваги батьків, оскільки вони виступають проти навчання своїх дітей місцевим мовам.

У той же час, Генрі Кабуло, інспектор шкіл району Бугірі, погоджується з директором і закликає долучитись всім небайдужим.

Вчителів закликають захищати втручання, зосереджені на якості інструкцій для покращення рівня рідної мови та навиків читання дітей.

Міністр освіти Джесіка Алупо каже, що дитина, яку вчать рідній мові, ніколи не буде такою, як раніше.

Підкреслюючи, що політика особливо працює в сільських місцевостях, Алупо стверджує: «те, що у мене запитують рідною мовою, проникає в саме серце».

Вона додає, що місцеві мови допоможуть учням поважати культуру, і тим самим «стримуватимуть такі проблеми, як сектантство».

«Різноманітність − це майбутнє Уганди. Якщо ми його приймаємо, то це означає, що ми покінчуємо з сектантством, расизмом та трайбалізмом тому, що все це руйнує», − пояснює Алупо.

Точка зору батьків

Це питання змішаних відчуттів, що залежить, чи дитина з міських районів чи сільської місцевості. Джоелла Накавесі згадує, як перший раз повела свою дитину в школу.

«Моя дочка не знала англійської взагалі тому, що ми говорили луганською вдома. Тому я сказала вчителю, що співбесіда нехай проводиться тією ж мовою, і дочка буде говорити луганською. І моя дівчинка пройшла», − розповідає вона.

Але для Елізи Акітенг все було навпаки. «Ми рідко розмовляли англійською вдома, оскільки мій чоловік і я говоримо різними місцевими мовами. Тому, коли моя дитина прийшла зі школи з домашнім завданням луганською, я не знала, як їй допомогти», − каже Акітенг.