Психолінгвістичні аспекти діяльності перекладача
Навички і здібності, які необхідні для перекладача, були предметом дослідження багатьох дисциплін впродовж певного періоду часу.Насправді, з того часу, коли дисципліни лінгвістикита психології об’єднали свої зусилля в цій справі, вперше, ймовірно, на конференції з питань мови, перекладу та комунікації 1977 року, було прийнято ряд підходів щодо перекладу, а саме: лінгвістичний, психоемоційний, нейролінгвістичний, які також іменують як евристичні. Мабуть, це і є та різноманітність напрямків, за допомогою яких розглядались аспекти перекладу, що і призвело до дещо заплутаної картини,яка зараз постає у нас перед очима.
Оскільки переклад, так би мовити, перебуває на ранніх етапах свого розвитку, стає зрозуміло, чому важко знайти чітко встановлені правила, які б пояснювали сам процес перекладу, хоча настанови професійних перекладачів, які були сформульовані за часів, коли синхронний переклад набував лише своєї популярності, і досі залишаються актуальними. Це зовсім не дивно, оскільки недавнє дослідження тестувань для відбору майбутніх перекладачів приводить до висновку, що необхідно стежити за «друком» та збором «важливої інформації впродовж кількох наступних років».
Даний документ описує початкову основу для проекту, який зараз розробляється в Коледжі для перекладачів у м.Гент, Бельгія. Відправною точкою цього проекту є той факт, що більшість підходів до вивчення мов, в загальному, та програми підготовки для перекладачів, зокрема, як виявилось, ігноруютьтой факт, що людина - це жива істота, та нехтують психоемоційними аспектами вивчення мови. Оскільки ми є прибічниками думки, що зв'язок між когнітивними, емоційно-поведінковими факторами та навичками, які є необхідні для перекладу, дуже навіть міцний, що ми і намагатимемось продемонструвати, наш проект має на меті в загальних образах окреслити психолінгвістичний«портрет» перекладача, таким чином, застосовуючи нещодавні дослідження в прикладній лінгвістиці, психології та нейролінгвістиці, зокрема у справі вивчення другої мови. Такий «портрет» стане основою для високоспеціалізованої програми навчання, де акцент робитиметься не лише на володінні мовою чи практичних навичках у перекладі, але й на перекладачаяк людину, яка намагається опанувати щонайменше три мови.
Звідси випливає, що спочатку ми повинні визначити параметри, які визначають процес перекладу. В картині, яка вимальовується, необхідно відрізняти лінгвістичні та нелінгвістичні параметри, які діють по черзі на вхідному та вихідному рівнях.
На лінгвістичному рівні ми маємо справу із словником, його засвоєнням та використанням, синтаксисом, сприйняттям інформації та проблемами її передачі. На нелінгвістичному рівні ми знаходимо такі психоемоційні елементи як: мотивація та ставлення, (мета)когнітивний стиль, вміння протистояти хвилюванню та стресу, знання реального світу і останнє, але не менш важливе, це самооцінка; на нейролінгвістичному рівні знаходяться такі елементи, як увага, пам'ять та мозкова латералізація. В рамках цієї статті ми не можемо перейти до поглибленого аналізу кожного з цих параметрів, перелік яких може бути навіть невичерпним. Однак ми спробуємо визначити найбільш характерні риси різних параметрів та їхній зв'язок з тим, що в кінцевому результаті повинен охоплювати такий термін як «психолінгвістичний образ» перекладача.