Хорватська мова

Замовити переклад з хорватської мови або ж на хорватську мову у бюро перекладів Glebov можна у будь-який час. Для цього необхідно зв'язатися з нашим менеджером за телефоном або ж написати нам на пошту. Нотаріальне засвідчення документів можливе лише з понеділка по п'ятницю. У неділю додатково сплачується виклик нотаріуса.

У цій статті ми пропонуємо Вам познайомитися з історією розвитку хорватської мови, з її особливостями, а також звернути увагу на цікаві факти, що пов'язані з цією мовою. Хорватська мова має важке минуле, яке тісно переплітається з боснійською та сербською мовами. Незважаючи на безліч подібностей між боснійською, сербською та хорватською мовами, носії мови визначили унікальність хорватської мови з моменту падіння Югославської Республіки. 

Класифікація та рання історія хорватської мови

Хорватську мову класифікують як частину західної мовної групи південнослов’янської підродини. Південнослов'янська підродина є частиною загальної слов'янської мови, вихідної мови усіх слов'янських мов, яка є частиною індоєвропейської мовної сім'ї.

У 6-му столітті нашої ери, слов'яни емігрували з Польщі і розселилися по всій Східній Європі. Це розселення призвело до появи трьох основних слов’янських мовних груп: східної, західної, південної. Хорватська, боснійська і сербська мови виникли з південослов’янської мовної групи.

Розвиток ранньої письмової хорватської мови

Вважають, що писемність хорватською мовою виникла в 9 столітті, коли прийняли старослов'янську мову, як релігійну мову вибору. Перший відомий хорватський літературний текст датується близько 12-м століттям нашої ери.

Стандартна письмова хорватська мова на латиниці була створена рухом, який очолював Людевіт Ґай. З 1830 року, Ґай керував іллірійським рухом, який обрав штокавський діалект як основу для стандартизованої письмової хорватської мови.

Тісні зв’язки між сербською, боснійською та хорватською мовами

Як і боснійська та сербська мови, хорватська має три головних діалекти: чакавський, кайкавський та штокавський. На чакавському діалекті спілкуються вздовж узбережжя Хорватії та на островах Адріатики, на кайкавському діалекті – на півночі Хорватії. Інша частина регіону переважно спілкується на чакавському діалекті.

Сербська, боснійська та хорватська мови мають дуже багато подібностей під час усного спілкування. Насправді, ці мови відрізняються один від одного навіть менше, ніж, наприклад, американська, британська, австралійська англійська мови між собою. Ці три мови мають три основні діалекти, і в першу чергу розрізняються лексикою. Що стосується писемності, існують відмінності в тому, що сербська мова використовує кирилицю, а хорватська – латинський алфавіт.

Кирилиця чи латинський алфавіт

Різниця на письмі в хорватській та сербській мовах пов'язана з різними релігійними і культурними відмінностями, які існували в регіоні протягом усієї історії. Народи, які населяють Західний регіон, де говорять сучасною хорватською мовою, потрапили під вплив Римської католицької церкви, що змусило їх обрати латинський алфавіт. Західний регіон також розглядав Рим як культурну і релігійну модель розвитку, надалі підтримуючи використання латинського алфавіту.

На відміну від Західного регіону, Східний регіон перетворився у Східну Православну Церкву і розглядав Константинополь (нині Стамбул) і Росію як моделі культурного і релігійного орієнтиру. Це призвело до затвердження кирилиці, якою користуються і сьогодні. Крім відмінностей в системах алфавіту, хорватська, боснійська і сербська мови, насамперед, відрізняються за лексикою.

Віденська угода 1850 року: сербсько-хорватська, хорватсько-сербська або сербо-хорватсько-боснійська

Сучасна хорватська літературна мова була створена в 19 столітті. В 1850 році у Віденський угоді був затверджений і встановлений штокавський діалект, який існує в Хорватії, Боснії та Сербії в якості основи єдиної літературної мови для всіх трьох мов.

Повна значущість Віденської угоди не відчувалася до кінця 19-го століття, однак, коли не опублікували величезну кількість офіційних граматичних текстів, орфографії та словників, на сербсько-хорватській (також відомій як хорватсько-сербській, або сербсько-хорватсько-боснійській) мові.

З Королівства Югославії у Соціалістичну Федеративну Республіку Югославія

Сучасні Сербія, Боснія і Хорватія мають тісно переплетені історії – ці три країни входили до складу Югославії. У 1918 році об'єднання держави словенців, хорватів і сербів призвели до створення Королівства сербів, хорватів і словенців. Спроба створити єдину мову для використання в королівстві призвела до об’єднання сербської та хорватської в одну єдину мову.

У 1929 році цю територію перейменували в Королівство Югославія. Після вторгнення гітлерівської Німеччини та її союзників в 1941 році і на період наступних заворушень, назву Королівство Югославії було скасовано. Незабаром після цього, в 1943 році югославський рух опору проголосив, що ця територія буде називатись Демократичною Федеральною Югославією. Зі створенням комуністичного уряду в 1946 році, вона стала Федеративною Народною Республікою Югославії.

Країну знову перейменували в 1963 році, коли до нової території приєднали ще Істрію і Рієку, і тоді вона стала Соціалістичною Федеративною Республікою Югославією (СФРЮ). Отже, до СФРЮ входили вісім Соціалістичних республік і автономних провінцій: Соціалістична Республіка Боснія і Герцеґовина, Соціалістична Республіка Сербія, Соціалістична Республіка Словенія, Соціалістична Республіка Чорногорія, Соціалістична Республіка Хорватія, Соціалістична Республіка Македонія, Соціалістичний автономний край Косов та Соціалістичний автономний край Воєводина.

Новісадський договір: сербська, хорватська і боснійська мови як одна єдина мова

У 1954 році під керівництвом президента Югославії Йосипа Броз Тіто був створений Новісадський договір, згідно з яким має бути одна мова: сербо-хорватська. Два офіційних варіанти були визнані в сербо-хорватській мові, мови Сходу та Заходу. Хоч цей договір сприйняли напружено, новісадський договір проіснував до розпаду Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії в 1991 році.

Розпад СФРЮ та боснійсько-хорватсько-сербська війна

З розпадом Югославії колишні югославські держави Боснія, Хорватія та Сербія були втягнуті в низку територіальних суперечок, які призвели до боснійсько-хорватсько-сербської війни. Насильницькі бої на території загострювалися через етнічні конфлікти і націоналістичні прагнення з боку усіх незалежних держав затвердити свої території та встановити перевагу над іншими.

Насильство тривало з 1991 по 1995 рр. У листопаді 1995 року був підписаний мирний договір між президентом Боснії Алієм Ізетбеговичем, президентом Сербії Слободаном Мілошевичем, і президентом Хорватії Франьо Туджманом. Були спрямовані Миротворчі сили з боку НАТО для того, щоб допомогти процесу підтримання миру.

Сучасна хорватська мова

Той факт, що люди, які спілкуються боснійською, сербською, хорватською мовами, які, як правило, хочуть підкреслити відмінності цих тісно пов'язаних мов, говорить в основному про складну політичну, культурну та релігійну історію регіону.

Після розпаду Югославії, країни-наступники, такі як Боснія, Сербія і Хорватія звернулися до мови як до одного із способів знову підтвердити існування різних етнічних ідентичностей. В хорватській мові, були вжиті заходи, щоб позбавити мову сербського впливу, який помітно відчувався ще з часів з Віденської угоди у 1850 році.

Сьогодні, хорватською мовою спілкуються близько 6 мільйонів осіб, в першу чергу в Хорватії, де вона є офіційною державною мовою. Хорватською мовою говорять також в сусідній Словаччині та Італії.