Вивчення мов як спосіб боротьби з депресією

Депресія та душевний неспокій дуже часто змушують твій світ почуватись обмеженим, а також зменшують право вибору. Особисто мені мови допомагають не втратити зв’язок з речами, про які я звик турбуватись.

Наступив вечір п’ятниці, а я вчу німецьку. Ні, не в таїнстві класної кімнати, практикуючи незграбні діалоги з іншими студентами, і не виконуючи різні граматичні вправи за моїм комп’ютером. Я тулюсь під ковдрою на дивані в темряві, гортаю флеш-карти на телефоні, а сльози стікають по моєму обличчю.

Це зовсім не той образ, що завжди спливає у більшості людей, коли мова йде про вивчення мов – безумовно, не поліглоти, які ведуть блоги про мови, якими володіють, чи про те, скільки щодня витрачають годин на навчання. Їх високошвидкісний підхід може не підійти для тих, кого може знести з наміченої дороги сильна депресія та занепокоєння. Такою людиною, наприклад, є і я.

За свої тридцять з гаком років я не раз перебував в депресії з часів підліткового віку. Але в останні декілька років це все більше і більше впливало на різні аспекти мого життя. Один чи два рази на місяць я почувався настільки погано, що не міг взагалі виходити з квартири по декілька днів. Навіть коли я почувався краще, у мене не було звичайної здорової енергії.

З огляду на мої особисті рамки, що ж змусило мене направити свою енергію на вдосконалення мовних навичок? Депресія часто змушує твій світ почуватись обмеженим, а також зменшує право вибору. Мови ж відкривають тобі вікно до цього безмежного світу. Будь-яка активність розбиває монотонність життя, але для мене мови особливо корисні, бо дозволяють мені знайомитись з новими людьми та отримувати відповіді на важливі для мене питання.

Ще в школі мені приносили задоволення уроки іноземної мови, і, подорослішавши, я відкрив для себе величезну кількість шляхів для підтримання цього інтересу. На сьогоднішній день я відвідую вечірні заняття з німецької після роботи. Протягом двох годин ми змагаємось з нею разом з іншими студентами. Взагалі, якщо ви помітили, у групових занять погана репутація, але, як на мене, то вони дуже корисні. Багато вивчаючи самостійно, перебування в середовищі однодумців допомагає мені вдосконалюватись.

Депресія змушує людину почуватись ізольованою. А розмова може спричинити простий структурований спосіб зв’язку. Я встановив декілька таких зв’язків для мовного обміну з носіями німецької мови (та французької, яку я також вивчаю), які, в свою чергу, хочуть підвищити свій рівень англійської. Ми зустрічаємось в кафе чи виходимо на скайп. Може здатись, що на це йде багато нервів, що справді може так і бути, але це не страшніше, ніж побачення. Адже нам не потрібно бути найкращими друзями, щоб допомагати один одному з навчанням.

Заняття та мовний обмін служить мені іншим інструментом для боротьби з тривогою, що робить мене нездатним до будь-яких дій. У такому оточенні я можу помилятись – бо справді маю розвиватись – та усвідомити, що це не кінець світу.

В дні, коли все, що я можу робити – це здатись в полон моєму дивану та ковдрі, найбільше мені потрібно відволіктись на щось таке, що займе мої думки, коли кожний подих здається нестерпним. Наприклад, ігроподібні додатки зможуть тебе відволікти. Натискання по кнопках створює ілюзію чогось важливого, і я можу направити частину моїх думок на щось краще. Короткий зміст додатка, дискретні частини лексики край корисні, особливо тоді, коли моя концентрація погіршується за рахунок мого морального стану.

Іноді депресія змушує мене сумувати за улюбленими речами, коли я не в змозі дістатись них. Мови ж допомагають мені в тому, про що я звик турбуватись. Я збираю блоги, підкасти, газетні статті чи відео французькою чи німецькою про речі, які будуть мені цікавими, навіть в депресивному стані. Читання новин (у Deutsche Welle є чудовий бюлетень для тих, хто вивчає німецьку), перегляд коротких легкозасвоюваних відео чи слухання коротких підкастів є іншими прекрасними варіантами. Ускладнюючи лексику та речення, ти залишаєшся постійно зацікавленим, що також підігріває твою емоційну пам’ять. Це вдвічі приємніше та, можливо, навіть вдвічі більш мотивуюче.

Читати інформацію про теми краще спочатку рідною мовою. У мене особисто такі теми, як харчова політика, імміграційна політика чи активність феміністів у Франції та Німеччині викликають бурю емоцій: чому вегетаріанство таке популярне сьогодні в Німеччині? Що відбувається з гендерною політикою у Франції? Можна, звичайно, читати це англійською, але для мене більш інформативним є – не посилаючись на задоволення – робити це мовою оригіналу.

Але найтяжче в цьому процесі – не жаліти себе. Голос депресії зажди кричить зупинитись. Правду говорять, вивчення мови часто служить неосяжним завданням, але розбивши його на окремі кроки – ще один підкаст, ще один урок, ще один розділ мого посібника – можна нагадувати собі, що ти не стоїш на місці, а прогресуєш. Я можу перевірити число вивчених слів та переглянутих відео, що допомагає мені боротись з внутрішнім голосом, який стверджує, що це неможливо.

Тож я продовжую рухатись до своєї цілі. Можливо, це буде не так швидко, як я очікую, можливо, я спотикнусь та сотні разів зупинюсь. Та я все рівно буду продовжувати дивитись провокативні політичні дебати, читати, готувати смачні рецепти та насолоджуватись неймовірною музикою. Звучить немов захоплююча подорож для мене.