Додаткові джерела отримання інформації при виконанні перекладу
Як тільки видавці обрали перекладача для роботи, їм треба починати детальне обговорення підходу до перекладу та канали комунікації. Це не тільки полегшує роботу перекладача, але також гарантує те, на що очікує видавець. Без сумніву існують і «погані» переклади, але вони не завжди є прямою відповідальністю перекладача. Багато з них є результатом напружених відносин між перекладачем та видавцем, або комунікаційних прогалин під час узгодження плану дій.
Консультація з автором
Як вже згадувалось на 10 сторінці, за можливості перекладачеві було б корисно підтримувати зв'язок з автором, у випадку виникнення питань або обговорення окремих книжних моментів чи тем, які треба поясни. Тільки тому, що книга була видана та публікована іноземною мовою ще не означає, що вона бестселер. Там можуть бути присутні аномалії, структурні та загальні зміни, які треба якимось чином пояснити. Для цього, в більшості випадків, треба безпосередній дозвіл перекладача.
Перекладачі мають знати коли, за яких умов і яким чином вони можуть зв’язатися з автором. Якщо твір автора перекладають відразу декількома іноземними мовами, він може відмовитись від серії питань чи дискурсу. Загальні засади мають бути узгоджені безпосередньо в договорі. Більшості авторів буде симпатизувати інтерес та ентузіазм, проявлений до їхньої книжки, їм також буде приємною можливість обговорення кінцевих деталей.
Роберт Чендлер, хто переклав «Дорогу», зізнається, що відправив автору, ХамідуІзмаїлову, 4 чи 5 сотень питань, лише за один рік. Він зазначає, що витратив багато часу на обговорення таких моментів, як непристойні жарти та політичні слогани у літературі Суфій. Хамідові дуже сподобався такий підхід до справи. В одному інтерв’ю з Робертом, він сказав йому:«Багато років свого життя я перекладав класичну та сучасну літератури з однієї мови на іншу: з російської на узбецьку, з узбецької на російську, з французької на узбецьку, з узбецької на французьку, з турецької на російську, з англійської на узбецьку і т.д., але я ще ніколи так ретельно не розглядав текст, як це робили ви. Кожне слово було показане у новому світлі. Письменнику інколи притаманні певні особисті асоціації, потреба в асонансі чи алітерації. Як наслідок, він залишає певні недосліджені місця в своїй роботі. У вас їх не було. Завдяки вам я осягнув набагато глибші реалії.»
Роберт вважає, що його відносини з Хамідом були основою успіху перекладу.
«Були моменти, які я не зовсім розумів тому, що не достатньо знав про мусульманське життя, моменти, які було важко осягнути через брак знань про радянське життя, і моменти, які приводили мене в глухий кут через комплексну взаємодію між героями. Ближче до завершення роботи над романом, у мене виникло відчуття, немов я буквально відновлював дорогоцінний килим. Те, що я відчував підсвідомо, (немов заглядаючи під цей самий килим), почало чітко вимальовуватись. Що на перший погляд здавалось незначними деталями в одному розділі, переростало в ключові теми вже в іншому. Усвідомлюючи всю повноту внутрішніх відносин, вся сутність набирала нових обертів. Зрештою, в мене ніколи не виникало бажання сказати Хаміду, що якась із ниток килима має бути в іншому місці.»
Шон Вайтсайд, перекладач «Венеціанської риби» Тізіано Скарпи, підкреслює важливість співпраці між перекладачем та автором, вони повинні підтримувати зв'язок, за умови коли виникає певне мовне протиріччя. У деяких випадках, навіть перекладач, що досконало володіє мовою, може зустріти певні труднощі у розумінні прози або мови автора, але навіть елементарний комунікаційний акт буде неоціненним. Шон зазначає : «У минулому, відштовхуючись від глибокої зайнятості авторів, я намагався не турбувати їх, але за умови абсолютної невідкладності все змінювалось. Тепер, за першої ж нагоди, я намагаюсь встановити контакт на самому початку, так як довіра є дуже важливим фактором. За відповідних умов, я б зв’язався з Тізіано на самому початку роботи, аніж по її завершенню, відповідно, я б надав перевагу зустрічі, замість того, щоб постійно підтримувати зв’язок електронною поштою.»
Що ж робити, коли авторові ніколи? До кого звертатись і як формувати питання, які є ключовими? В деяких випадках, члени родини, щоденники, друзі чи шкільні журнали можуть бути корисними для лексикону чи натхнення. В усіх інших випадках, думка не має такого значення, потрібно здогадуватись і сподіватись, що кінцевий результат буде на відповідному рівні. Як і багато перекладачів, котрі мають поважати часові рамки, культурне забарвлення чи власне історію, Сандра Сміт, котра переклала «Французький номер», зазначає, що була дуже втомлена та схвильована процесом перекладу. Їй було приємно дізнатись, що її страхи були безпричинними.