Турецька мова - запозичення з французької.

У бюро перекладів Glebov Ви можете замовити переклад з турецької мови або переклад на турецьку мову, або ж можете скористатися послугами усних перекладачів під час ділових переговорів з партнером. Якщо Вас цікавить вартість перекладу на турецьку мову або ж з турецької мови, скористайтеся активним посиланням для переходу на нашу сторінку з цінами.

Бюро перекладів Glebov пропонує переклади з турецької мови та переклади на турецьку мову. У нас Ви можете перекласти свідоцтво про народження на турецьку мову, перекласти свідоцтво про шлюб на турецьку мову, перекласти довідку про несудимість на турецьку мову, перекласти договір на турецьку мову, перекласти довідку з банку на турецьку мову, перекласти витяг на турецьку мову, перекласти довіреність на турецьку мову, перекласти дозвіл на вивіз дитини на турецьку мову, перекласти диплом на турецьку мову; також Ви можете перекласти свідоцтво про народження з турецької мови, перекласти свідоцтво про шлюб з турецької мови, перекласти довідку про несудимість з турецької мови, перекласти договір з турецької мови, перекласти довідку з банку з турецької мови, перекласти витяг з турецької мови, перекласти довіреність з турецької мови, перекласти диплом з турецької мови. Ми знаходимося за адресою: вул. Брюлова 12, оф.5 (район метро Вокзальна). Телефон: (044) 332 36 99 або мобільний 098 590 67 29. Дзвоніть! Ми завжди раді відповісти на всі Ваші запитання щодо перекладів.

У відділі турецької мови бюро перекладів Glebov підготували статтю про цю мову, оскільки переклади з турецької та на турецьку стають все більше й більше поширеними наші спеціалісти вирішили показати розвиток та становлення цієї мови. Турецькою мовою спілкується більше ста п’ятидесяти мільйонів людей.

Турецька мова належить до урало-алтайської чи фіно-угорської родини мов, що споріднена з фінською та угорською родинами. Ця мова не належить ні до індо-європейської родини (як французька, німецька, англійська чи перська), ні до семітської (як арабська чи іврит), незважаючи на тривалий вплив цих мов в результаті життя пліч о пліч з арабами та персами протягом багатьох сторіч (зараз близько 65 % усіх слів, що використовуються мають абаро-перське походження). Нині турецькою мовою спілкується більше ста п’ятидесяти мільйонів людей, з яких близько 60 мільйонів проживає на території колишнього Радянського союзу, 60 - на території Туреччини, а інші 30 мільйонів розподілилися по Китаю, Афганістану, Ірану, Азербайджану, Іраку та іншим балканським країнам: Греції, Болгарії, Югославії, Румунії.

Сучасна турецька мова вважається дуже легкою для вивчення, особливо після прийняття латинських літер в 1928 році. До цього у турецькій мові використовували літери персько-арабського письма, у яких не завжди були відповідники голосним буквам та які не завжди відповідали звукам турецької мови. Тому колись турецьку було набагато важче вивчати, а прийняття латинського алфавіту посприяло набато легшому вивченню.

У турецькій мові налічується 29 літер, що відповідають латинським літерам. Даний алфавіт базується виключно на фонетиці та дуже простий: у турецькій мові немає невикористовуваних літер або ж літер, що використовуються виключно для полегшення читання. Турки можуть читати на будь-якій мові, де використовується латинський алфавіт і це допомагає їм у вивченні мов тих країн, де вони проживають.

Реформа алфавіту

Після реформи алфавіту почалося очищення турецької мови від арабо-перських слів. Коли мова не відповідає сучасним реаліям, особливо це стосується техніки та західної культури, то необхідно було запозивувати слова із інших мов, зазвичай, тут були запозичення із французької: серед близько 7.500 запозичених слів, у повсякденному мовленні використовується близько 3.000. Виходить, що середньостатистичний турок використовує цілі серії слів, що були запозичені з французької мови вельми цікавим способом.

Фрази у турецькій мові відрізняються від фраз у французькій мові: тут дієслово ставлять у кінець. Спосіб вираження, роздумів, висловлювання про речі й предмети більш менш однаковий. Таким чином, турки не кажуть: "книга, яку я тобі купив, лежить на столі"; замість цього звичніше звучить: "для тебе я купив книгу й вона лежить на столі".

Граматичні відмінності полягають у додаванні суфіксів. Вивчення турецької мови - це в першу чергу вивчення властивостей суфіксів, а просте складання означає просто намір, як у "базовій англійській мові".

Іменники переходять з однієї мови в іншу. А ось дієслова зустрічаються рідше, близько 100 серед 3.000 французьких слів перейшли у турецьку мову. Цікаво, що запозичено лише дієслова першої групи. При відмінюванні у них спостерігаються риси participes passés. Саме тому французькі дієслова можна дуже легко використовувати. Ось декілька прикладів:

empoze etmek = imposer
kopya etmek = copier
kumanda etmek = commander (військовий термін)
organize etmek = organiser
vize etmek = viser (документ, паспорт)
dejenere etmek = dégénérer

Незважаючи на велику кількість французьких запозичених слів,не всі вони включені до словника. У них зберігається фонетичний аспект, який дещо відрізняється, також зберігається їхній зміст, тобто найважливіші аспекти значення дієслова. Окрім того, запозичені слова, як правило, мають одне значення, рідше два.

В арго використовується певна кількість слів, але при цьому змінюється їх сенс. Приклад:

torpil (de torpille) = favoritisme

Французькі слова у турецькій мові відносяться до "термінів цивілізації" та, як правило, пов'язані з назвами об'єктів, що виробляються, розвагами, речами й т.д. Певна кількість слів позначає типові якості, характеристики почуттів, але, як правило, це не конкретні терміни.

Також зустрічається велика кількість оборотів для вираження образу дій, що є калькою з однієї мови на іншу. Турецьким журналістам дуже подобається використовувати такі слова у своїх статтях. Спостерігається паралельність, єдність образу дій, що показують аналогію способа мислення та спільності цивілізацій між двома народами, що можна вважати позитивними наслідками відносин між турками та французами.

Взаємне злиття

Взаємне злиття між представниками різних національностей та культур - це нормальне явище. Піддаються вони впливу чи ні, але при взаємодії вони ніби шукають впливу, використання чогось "нового" або навіть "іноземного". Таким чином, турки запозичують та вводять техніки та методи, смакові відтіннки та відтінки думок під час взаємодії зі своїми сусідами або друзями, мусульманами або християнами, так само як на сході або заході, у Європі, в Азії або у Африці, скрізь, де вони присутні, їх образ мислення відзеркалюється в ході історії.

Починаючи з 1530 року, Турція стала відкрита до співпраці із західним світом. Речі, що прийшли з Європи, "проходили" через Францію, яка єдина з усіх країн мала привілеї вести торгівлю з Туреччиною (Капітуляція). Усе, що приходило з інших країн, називалося французькою назвою.

Лексикологічний вплив іноземних мов існує й досі, більше того - він значно прискорився за останні півроку.

У 1923 році у проголошеній республіці позбавилися від арабсько-перських слів; почали використовувати французькі слова для заміни необхідних термінів, особливо у сфері науки, техніки та мистецтва.

Спочатку друга світова війна, а потім вступ Туреччини у різноманітні західні організації, серед яких виділяють НАТО та Європейську раду, спровокували нові запозичення з французької мови. Сьогодні, коли контакти з іншими країнами встановлюються не лише на рівні держави, але також між звичайними людьми, дане явище запозичення слів проникає все більше й більше в усі сфери житя.

Подібний лексикологічний вплив збагатив турецьку мову більш ніж на 3 000 слів. Ці слова повністю адаптувалися, оскільки у першу чергу була адаптована їх орфографія згідно турецької фонетики.

Вплив турецької на інші мови

Зі своєї сторони турки також значно вплинули на своїх сусідів, що досить швидко відчуло арабське населення Ближнього та Середнього Сходу (Сирія, Ірак, Ліван та Єгипет) та Північної Африки (особливо Туніс, Лівія та Алжир), також цей вплив відчувається у країнах Східної Європи.

На Балканах турки панували протягом чотирьох сторіч, що знайшло своє відображення на місцевому житті, звичаях, мистецтві та способі мислення. Мова йде про Грецію, Болгарію, Сербію, Албанію, Румунію та Угорщину. Під цей вплив також потрапилий поляки з українцями.

Балканісти вважають, що подібний вплив відчувається і понині й відслідковується у фольклорі балканських народів. Таким чином, у болгарській, румунській та албанських мовах на сьогоднішній день все ще можна зустріти тисячі слів турецького походження, як правило, ці слова використовують для вираження найбільш тонких почуттів.

Якщо казати про арабський світ, то тут турецький вплив є темою для пристрасних обговорень, хоча це питання мало дослідили.

Голосні й приголосні.

8 голосних, 4 твердих (визначається за відкритістю рота ): a, o, u, i та 4 м'яких: e, ö, ü, i

a вимовляється як у слові аналіз з, o - як у слові будинок, u - як у слові луг, e - як в слові мереживо, ü - як в слові юзер, i - як в слові таксі ; а якщо казати про такі звуки як gi або ö, то тут досить важко знайти еквівалент в українській мові.

21 приголосний, що вимовляється так само, як і в російській мові за виключенням декількох випадків, s з діакретичним знаком знизу вимовляється як "ш", ç - як "ч" й ще декілька літер.

Вимова

Усі букви на письмі вимовляються, оскільки мають однакове значення. Вокалічна гармонія регулюється послідовністю голосних всередині слова.

Морфологія

Як вже було сказано раніше, вивчення турецької мови - це у першу чергу вивчення суфіксів. До граматичної основи іменника або дієслова послідовно добавляють суфікси, у кожного суфікса є своя унікальна форма, що нагадує фонетичні зміни.

Дві категорії слів:

- іменники та прикметники, при цьому прикметники та прислівники мають строго певне місце у реченні.

- дієслова однієї відміни, але при цьому є дуже багато різних часів.
приклад:
ev-ler-imiz-de : у наших будинках > іменник + множина + присвійний займенник + падіж
gez-in-mi-yor-sun : ти не будеш гуляти > кореневе дієслово + форма + заперечення + клас + особа.

Синтаксис

Синтаксис у турецькій мові дуже цікаво вивчати та його основна характеристика полягає у тому, що визначальне слово завжди знаходиться перед тим словом, яке воно визначає. Окрім того,

підмет завжди стоїть перед присудком (приклад: Ali evde : Алі вдома)
- додаток ставиться перед дієсловом.
- прикметники-епітети завжди ставляться перед іменником
- додаток обставини завжди стоїть в пост-позиції
- підрядні речення майже не використовуються
- немає дієслова-зв'язки "мати".