Як ми вивчаємо мови?

Використання звуку є одним з найбільш поширених способів комунікації як в тваринному світі, так і між людьми. Тварини використовують вокалізацію та сигнали для спілкування та обміну важливою інформацією про їжу, небезпеку та індивідуальні наміри.

Голосові сигнали в тваринному світі, наскільки нам відомо, спираються на порівняно невеликий словниковий запас звуків, і тварина майже відразу після народження готова спілкуватися з дорослими особинами. На противагу цьому, людська мова являє собою дуже складний процес, і, отже, дитина потребує інтенсивного навчання.

Більше того, стадія навчання мови повинна починатися з перших днів життя, аби вивчення принесло результат. Вона також передбачає нормальне функціонування слухової системи і мозку. Насправді, в процесі вивчення мови має велике значення. У дітей, які втрачають здатність слуху, спостерігатимуться відхилення в розмовній мові через те, що вони не можуть чути себе і втрачають важливий слуховий зворотній зв'язок.

В даний час вчені і лікарі виявляють важливі зони мозку, залучені в обробці мовної інформації. Ці зони будуть повторно зібрані в ряді сітчастих структур, включаючи зони Брока, Верніке, середню скроневу, нижню тім'яну та кутову звивини. Різноманітність таких зон мозку ясно показує, що обробка мови є дуже складним завданням.

На функціональному рівні, розшифровка мови починається в вусі, куди надходять звуки, які підсумовуються в слуховому нерві як електричний сигнал, що доставляє звук до слухової кори головного мозку, де нейрони виділяють звукові об'єкти з цього сигналу.

Після прослуховування і аналізу звуків в корі головного мозку, скронево-лобна сітчаста структура, розташована в лівій півкулі, переходить до синтаксичної та семантичної ідентифікації для того, щоб класифікувати слова і знайти відповідні їм теми. Наступним кроком є аналіз рівня речень, що нам забезпечує права півкуля скронево-лобної сітчастої структури.

Ефективність цього процесу настільки важлива, що людський мозок здатний точно ідентифікувати слова і цілі фрази в шумовому ідентифікації для класифікації слів та знаходження їх відповідної тематики. Ефективність цього процесу настільки велика, що людський мозок здатний точно ідентифікувати слова і цілі фрази навіть на тлі шуму. Ця сила аналізу нагадує схожість між мозком і потужними суперкомп'ютерами.

Чому важче вивчити нову мову в зрілому віці? Через нейропластичність?

До останнього десятиліття кілька досліджень порівнювали мовні надбання у дорослих і дітей. Завдяки сучасній візуалізації і електроенцефалографії ми тепер можемо відповісти на це питання.

Недавні дослідження показали, що немовлята починають своє життя з хорошою гнучкістю головного мозку, що дозволяє їм оволодіти практично будь-якою мовою, залежно від мовного середовища. Крім того, вони здатні вивчити слова шляхом прослуховування або візуального кодування. Ця пластичність мозку є двигуном здібностей дитини «зламати код мови». Згодом ця здатність різко зменшується, і дорослим важче оволодіти новою мовою.

Дозрівання дитячого мозку супроводжується мієлінізацією в його різних ділянках для досягнення більшої швидкості нейронних зв'язків. Вважається, що цей процес підвищує швидкість передачі даних, але водночас він обмежує когнітивні функції і знижує пластичність мозку. Як наслідок, з часом зростаючій людині стає все важче вивчати нові мови.

Вчені також вважають, що у віці до семи-восьми років діти можуть вчитися і говорити другою мовою вільно і без акценту. Проте, після цього віку, навчальна здатність буде поступово знижуватися і акцент в мові буде все більш чутним.

Чому деякі люди вивчають мову швидше, ніж інші?

Було чітко продемонстровано, що існують анатомічні відмінності мозку швидких і повільних студентів. Аналізуючи групу людей, що мають однорідне мовне оточення, вчені виявили, що відмінності в конкретних областях мозку може передбачити здатність людини вивчити другу мову. Наприклад, дослідники прийшли до висновку, що морфологія і розмір слухової кори мозку можуть передбачити наші фонетичні здатності до навчання, в той час як зв'язок між слуховою корою і конкретними областями тім'яної кори можуть повідомити нам про мовні здібності.

Хоча поки не зрозуміло, як зміна морфологічної або сполучної тканини у дітей буде впливати на їх здатність вивчати іноземну мову в зрілому віці, деякі вчені твердо переконані в тому, що такі анатомічні зміни можуть серйозно впливати на нашу криву навчання.

Зони мозку рідної та другої мови: як вони працюють, і де вони знаходяться?

Функціональна томографія головного мозку показала, що активовані частини мозку відрізняються між носіями і не носіями мови. За вивчення мови відповідає важлива ділянка мозку - верхня скронева звивина. Для носіїв мови ця частина відповідає за автоматизовану обробку лексичного пошуку і побудови фразових структур. У носіїв мови ця зона працює набагато активніше, ніж в іноземців.

Мозок людини, яка вивчає другу мову, змушений використовувати більше ресурсів для декодування іноземної мови. У такому разі активізується нижня лобова звивина для того, щоб впоратися з новою мовою, і спробувати визначити зміст слів та речень.

Оволодіння мовою є довготривалим процесом, за допомогою якого інформація зберігається в мозку несвідомо і може використовуватися для усного та писемного спілкування. Проте, вивчення мови - це також і свідомий процес набуття знань, який потребує людського нагляду та контролю.

Носії рідної мови рідко використовують свідомі процеси спілкування, виражаючи ідеї вільно та послідовно. З іншого боку, при спробі виразитися іноземною мовою спершу спрацьовує несвідомий процес, а потім використовуються свідомі механізми корегування та адаптації речень. Зрозуміло, що свідома обробка мовних матеріалів забирає багато часу та зусиль, цей процес повинен запускатися людиною. В результаті, для людини, яка розмовляє іноземною мовою, набагато складніше досягти такого рівня швидкості, на якому розмовляє носій мови.

Незважаючи на те, що структура мозку може змінити спосіб, яким ми вивчаємо нову інформацію, необхідно розуміти, що на етапі оволодіння мовою вирішальну роль відіграє соціальна взаємодія. Ця гіпотеза підтверджується науковими даними, які показали сильний взаємозв'язок між дитячою соціальною поведінкою та її здатністю освоювати нові концепції мови та поповнювати словниковий запас. Аутизм є прикладом ситуації, коли дитині, якій не вистачає необхідних соціальних взаємодій для розшифрування мовного матеріалу, потрібно сильно намагатися розмовляти правильно та вільно.