Єдність та однозначність у перекладі

Переклад – це унікальний феномен, що характеризується суцільною єдністю. Незважаючи на різні суперечливі підходи у перекладі завжди використовують декілька фундаментальних принципів.

Переклад – це унікальний феномен, що характеризується єдністю. Не дивлячись на різноманітні суперечливі підходи, у перекладі використовується декілька фундаментальних принципів.
Переклад – це дія слів й ніяк не поведінка мови. Перекладач, що знаходиться у положенні білінгва, працює як одномовна особа після того як зрозумів текст однією мовою та коли починає передавати його іншою мовою.

Суть тексту – психолінгвістична та ментальна реальність, за допомогою якої автор повідомлення хоче та намагається спілкуватися, та яку рецептор сприймає не лише завдяки семантичному та стилістичному обрамленню, але також завдяки загальному контексту.

У всьому перекладі ми бачимо, з однієї сторони, закодовані елементи або фіксовані елементи в еквівалентах цільової мови, а з іншої сторони, оригінальні висловлювання, які перекладач переформулював та вільно викладає. Мета перекладу – кінцева ідентичність змісту та еквівалентність форми, збереження сенсу тексту, де сенс – синтез змісту та форми.

Якщо казати про свободу та точність у перекладі, то треба уточнити, що мова не йде про протиріччя, а скоріше про симбіоз. Вдалий переклад – це вільний (пояснювальне створення тексту) та точний (передача повідомлення) переклад інформації; невдалий переклад – це «вільне» (парафраз) та «точне» (транспозиція) відновлення тексту.

Ще одним важливим параметром, який однаковий у всіх перекладах є соціальний характер текстів, що перекладаються. Перекладач обов’язково грає роль посередника у ланцюгу комунікації, що виводить його на важливе місце, але іноді саме це й пригнічує.

Перекладач випрацьовує, свідомо чи несвідомо, певне ставлення до повідомлення у тексті, а також до створювача цього повідомлення й до тих, на кого це повідомлення націлене – усі ці переживання й впливають на процес перекладу.

В кінці кінців, переклад у якості нової редакції тексту, а не у якості перетворення коду, має унікальний засіб – знання цільової мови. Звідси ж виникає необхідність заздалегідь направляти сили на мову вихідного повідомлення, а також на мову перекладу та специфіку сфери знань, до якої відноситься текст. Хоча це ідеальний варіант, у якому перекладач має достатній багаж знань для формування нового повідомлення. У протилежному випадку (а саме так частіше за все й відбувається на практиці) на перший план виходять недоліки у перекладі, які необхідно видалити у першу чергу.

Перекладач завжди був, є та буде свого роду захисником, генератором та творцем у своїй рідній мові у тій самій мірі, що й письменник. А при роботі з декількома мовами, та ще при роботі у декількох сферах, внесок та відповідальність перекладача стають навіть більш помітними та значущими, ніж у письменника.

Але фактом є й те, що усі переклади підпадають під загальні фундаментальні принципи й цей факт не має зменшувати важливість відмінностей та особливостей, що властиві тому чи іншому типу перекладу, будь то технічний переклад або ж переклад медичних текстів.