Про переклад з любов’ю
Як би не намагалися вчені описати переклад з наукової точки зору, а в них мало що виходило, бо при роботі з перекладом усе відбувається під впливом емоційного віяння. При цьому текст перекладу дуже часто опирається та не піддається перекладу. Чому це відбувається? Відповідь може здатися занадто банальною або ж філософською – текст оригіналу вже є й не може бути настільки ж геніальним та пишним (якщо мова йде про переклад літератури). За такого підходу наші співвітчизники ніколи б не насолоджувалися творами Стендаля, Умберто Еко, Гомера та інших широко відомих письменників. Феномен якісного перекладу криється у тому, що професійний перекладач може знайти в собі сили та переступити через банальне сприйняття світу оточуючими, надавши цим самим оточуючим такий переклад, що читач буде сприймати його як оригінал.
При цьому явище, коли «текст не хоче перекладатися», здається не таким вже фантазматичним, як тільки Ви сідаєте за роботу з метою зробити якісний переклад. З самого початку текст перекладу буквально «пістрявіє» частинами, які неможливо перекласти. То тут, то там Вам хочеться додати щось своє. Нащо? А щоб читач зрозумів сутність тексту, а сам текст було подано дохідливо та правдоподібно. З цієї точки зору переклад поетичних творів та творів, у яких виховують дух, досить важко зробити.
Та й розмірковувати про переклад, не будучи перекладачем, досить важко. Адже дискусії про переклад – це дискусії про твори, про життя, про долю, це розмови про комунікації, передачу знань та традицій; це розмова про усний переклад й про переклад письмовий; це розмова про обман та правду, про зраду та вірність; переклад – це перш за все розмова про міметизм, сумніви, важливість тих чи інших явищ; це розмова про життя почуттів та про життя букв; говорити про переклад та займатися перекладом – це знаходитися у світі, де саме слово «переклад» обпалює своєю чіткістю та окрилює метафоричністю.
Можливо, існує більш науковий, об’єктивний, методологічний, неемоційний та чіткий опис такого поняття як «переклад», але я, як перекладач, віддаю перевагу саме вищезгаданим філософським визначенням. Адже якщо говорити про наукове трактування перекладу, то тут ми поставимо себе у жорсткі рамки, якщо про філософський – навпроти, ми не обмежуємо себе у будь-яких кордонів. Два підходи, науковий та філософський, антагоністи сучасної теорії перекладу й кожен обирає для себе той підхід, який вважає більш обґрунтованим та підтвердженим. Я ж чітко буду дотримуватися думки, що роль перекладача у культурі досить значна, бо саме завдяки перекладам виникали цілі культурні рухи та напрямки у тих чи інших країнах, улагоджувалися або розгоралися конфлікти, укладалися угоди, велися переговори.