Японська мова: становлення та розвиток
У бюро перекладів Glebov Ви можете замовити переклад з японської мови або переклад на японську мову, або ж можете скористатися послугами усних перекладачів під час ділових переговорів з партнером. Якщо Вас цікавить вартість перекладу на японську мову або ж з англійської мови, скористайтеся активним посиланням для переходу на нашу сторінку з цінами.
Замовити переклад з японської мови або ж на японську мову у бюро перекладів Glebov можна у будь-який час. Для цього необхідно зв'язатися з нашим менеджером за телефоном або ж написати нам на пошту. Нотаріальне засвідчення документів можливе лише з понеділка по п'ятницю. У неділю додатково сплачується виклик нотаріуса.
В складі нашої команди висококваліфіковані лінгвісти, включаючи носіїв японської мови, вони освічені у тонкощах мови і знають вимоги ефективного перекладу. Вас цікавить додаткова інформація?
Якщо ви бажаєте спочатку дізнатися більше про японську мову і її різні діалекти, то продовжуйте читати.
Японська мова
Японську мову класифікують як одну з найважливіших мов світу, якою розмовляють понад 126 мільйонів людей. Переважна більшість, близько 124 млн., проживають в Японії і на острові Окінава. Ще приблизно два мільйони живуть в США, Канаді та Австралії: це місця, куди японці іммігрували або тимчасово переїхали для ділових цілей. Мільйони тих, хто володіє мовою, близькою до рівня носія мови, або навпаки, вільно розмовляє японською, проживають на території Кореї, Китаю чи в інших регіонах Азії. Більшість з цих людей опанували японську мову під час військових операцій Японії до і після Другої світової війни. Великий сплеск інтересу до вивчення японської мови як другої мови був протягом 30 минулих років, через те, що Захід захоплювався японською культурою, а також статусом Японії як економічно сильної держави світу.
Історія японської мови
Походження японської мови викликає значні суперечки серед учених. Докази були представлені з ряду першоджерел: зокрема, урало-алтайських, полінезійських та китайських. Японську мову вважають найбільш широко пов'язаною з урало-алтайською мовною сім'єю, яка включає в себе турецьку, монгольську, маньчжурську і корейську в межах її території. Серед цих мов корейську мову найчастіше порівнююють з японською мовою, оскільки обидві мови поділяють ключові особливості, такі як загальна структура, співзвуччя голосних, відсутність сполучників та широке використання шанобливої мови, в якій ієрархічний статус слухача значною мірою впливає на бесіду. Однак, вимова японської мови істотно відрізняється від корейської, і мови стають взаємно незрозумілі. Японська мова також розділяє значні подібності з мовами архіпелагу Рюкю, на якому розташована Окінава, хоча мови Рюкю і японська мова також є взаємно незрозумілими.
Таким чином, історія японської мови – вкрай спірне питання, існує також значна невизначеність щодо точного походження самих японців. Значний вплив було виявлено від кінної культури Монголії і Північній Азії, рисової культури Кореї, Китаю і Південно-Східної Азії і Полінезії. Отже, важко вказати дату зародження японської націїї, але існування прото-японців простежувалось з 3-го століття н. е., коли більшість племен Японії підкорилися клану Ямато, хоча деякі китайські джерела містять більш ранні згадки про племенні громади японців приблизно за кілька сотень років до нашої ери.
Протягом 6-го століття нашої ери відбулось активне впровадження китайської культури в результаті дипломатичних і релігійних зв'язків між династією Хань, Кореєю і японськими правителями Ямато. Разом з введенням китайської державної системи, художніх стилів, промислової системи та буддизму, також була прийнята китайська система письма, вперше надавши можливість японцям писати. Разом з приходом державного устрою, культури і мистецтва, ремесел та буддизму, в Японії з'являється писемність. «Кодзікі» («Записи давніх справ») і «Ніхон Секі» («Хроніки Японії») – це перші великі японські твори, історичні альманахи, що містять велику кількість легенд і були написані китайськими ієрогліфами того часу. У цей період численні китайські слова були додані до японського словника. Вплив китайської мови на японську залишається очевидним і донині: 40 % словникового запасу становлять китайські запозичення.
Запозичена лексика не має інтуїтивної прозорливості, проте, переходить до запозичень китайської письмової системи. Китайська система письма створила проблеми з точки зору вимови, силабічної структури і повної розбіжності структури самих мов. Японці хотіли мати можливіть вільно висловлювати свою думку в письмовій формі. До 7-го століття письменники вводили китайські ієрогліфи в письмовий формат їх рідною мовою, порядок слів та дієприкметникову конструкцію. Незабаром після цього, буддійські священики розробили спрощену фонетичну систему для написання стенографії як основу сучасної звукової абетки – катакана. У 8-му столітті дама з кіотського дворянського роду Хейан створює другу складову азбуку – хірагана, для того, щоб писати вірші, романи і щоденники. Обидві звукові абетки, у видозміненому вигляді, існують в сучасній японській мові, разом з китайськими ієрогліфами, або кандзі, щоб передати письмову японську мову. Загалом, катакану використовують з запозиченими словами, звуконаслідувальними словами, термінами для флори та фауни, а також для виділених слів; хірагану використовують в дитячих творах і для відображення неповнозначних слів. До моменту написання епосу «Хейке Моногатарі» («Казки про Хейке») в XII столітті на основі кани і ієрогліфів формується японська писемність.
Розвиток розмовної японської мови має 4 етапи: стародавній (до 8-го століття), пізній древній (9-е – 11-е століття), середній (12-е – 16-е століття) та сучасний (з 17- го століття до наших днів). Послідовні зміни стосуються переважно фонетики: з восьми початкових голосних у сучасній японській мові залишилося тільки п'ять, перетворення торкнулися також морфології і лексики. Синтаксичні особливості мови майже не зазнали змін.
З давнини в Японії існувала велика кількість діалектів. Протягом 700 років первинним або головним діалектом був діалект Хейан Ке (Кіото), але пізніше, в 1292 році, основним став діалект Камакури (поблизу сучасного Токіо). Це збігається з приходом до влади воїна, який надав політичну підтримку в регіоні Канто Східної Японії. З того часу токійський діалект — основний діалект японської мови.
В епоху Сенгоку в 16 столітті португальці та інші європейці приїжджають до Японії, приносять технології, християнську релігію та їх власні мови. Португальці уклали японський словник, в японській мові з'являються португальські запозичення. Трохи пізніше великий політичний діяч Тойотомі Хідейосі привіз з Кореї друкарський прес з рухомими літерами. У період Токугава розвивається книгодрукування, зростає грамотність населення і покращення якості діалекту Едо (Токіо) як основного.
З приходом до влади Токугави Іеясу як військового правителя або сьогуна в 1603 році, Японія стає закритою країною, влада забороняє християнство і контакт з іноземцями (виняток становили лише голландські купці в японському портовому місті Нагасакі). Наступні 250 років Японія була країною, закритою для решти світу.
У 1868 р., після метушні, яка сталася в Японії під час візиту американського адмірала Перрі, нові японські лідери Мейдзі вирішують вестернізувати Японію і впровадити європейські технології задля виживання та суперництва. Скоро у японській мові з'являються запозичення з англійської, німецької та інших європейських мов.
Як і в китайській мові століттям раніше, вимову запозичень було адаптовано під японську фонологію та письмо, для їх більш легшого використання. Багато нової японської термінологіїї було створено для вираження нових понять, запозичених із Заходу. В період Мейдзі усуваються невідповідності усної і письмової мов, розвиваються література та засоби масової інформації, які ламають традиційні бар’єри, тож вперше повсякденна розмовна японська мова може бути виражена в письмовій формі.
Так як японська армія стала більш могутньою і зросла економіка держави, Японія розпочала завоювання інших частин Азії, включаючи Китай, Корею, Південно-Східну Азію і Філіппіни. В цей переод на територіях Азії насаджується японська мова, чи через те, що людей змушували вивчати японську, як обов’язкову, чи через спілкування з японськими військами, бізнесменами та їх сім’ями. У старшому поколінні значна частина населення захоплених країн зберегла знання японської мови. До того ж, сліди мовного впливу Японії досі зберігаються крізь японські запозичення в інших азіатських мовах – особливо в корейській.
Після поразки в Другій світовій війні Японію окупували військові сили, вони запропонували спрощення японської писемності, яку вони вважали громіздкою, міркували про скасування давніх китайських ієрогліфів, або Кандзі, на користь латиниці, або ромадзі, опираючись на алфавіт з західних мов. Цього не сталося, однак Міністерством освіти Японії в 1946 році було проведено перегляд ієрогліфів, в результаті був складений список з 1850 нормативних ієрогліфів (зараз список складає менше ніж 2000). З тих пір уряд здійснює суворий централізований контроль над мовою та її викладанням.
На сьогоднішній день, багато в чому завдяки впливу англійської мови та західної культури, який передбачає продовжуватись, з'явився розрив між старшим і молодшим поколіннями. Нове покоління японців надає перевагу нейтральній, неформальній мові, мало вживає ввічливу і залежну від статі мовця традиційну японську мову. Також спостерігається розвиток нових сленгових термінів та особливе для молоді використання граматики.
Існує три основних регіональних діалекти в Японії: діалекти Кансай Осаки/Кіото/Кобе – це регіони Західної Японії, Кюсю – діалект на Південному острові Японії і Токійський діалект в регіоні Канто (вважається еталоном серед діалектів), а також безліч дрібних діалектів по всій країні. Те, що іноді називають «окинавськом діалектом», фактично є однією з мов мовної родини острова Рюкю, який тісно пов'язаний з японською мовою, але не є її формою. Постійно посилююча участь засобів масової інформації в повсякденному житті через телебачення, радіо та інтернет, продовжує діяти, щоб гомогенізувати японську мову, сприяючи подальшому зменшенню місцевих діалектів на користь токійського діалекту.
Японська мова у всьому світі
За межами Японії і островів Окінави, японською як першою мовою розмовляють приблизно два мільйони людей: іммігранти, які оселились в Бразилії (800,000 японських нащадків, число носіїв японської мови невідоме), інші південно-американські країни, штат Гаваї США (180,000) та інші регіони Америки.
Ще 800,000 носіїв японської мови проживають за межами Японії, тимчасово переїхавши для ведення бізнесу або задля навчання. Крім того, японською мовою вільно розмовляють мільйони людей в Азії: це ті, хто жив під окупацією японських військ до її поразки в кінці Другої світової війни.
На сьогоднішній день, люди, зацікавлені унікальною культурою Японії і статусом Японії як світової економічно сильної держави (Японія якийсь час була класифікована як друга за потужністю промислова країна в світі) та прагнуть досить посилено вивчати японську мову як другу іноземну. В даний час в деяких азіатських та західних країнах викладають японську мову, яка включена до більшості програм початкової та середньої школи, а також коледжів, і займає одне з перших місць як найбільш інтенсивно виучувана мова у світі.
Японська мова в Бразилії і Південній Америці
Приблизно 800,000 нащадків японських предків проживають в Бразилії; дуже багато з них володіють японською як рідною мовою. Ці поселенці виїхали до Бразилії на початку 20-го століття і в основному зберегли свою лінгвістичну та національно-культурну специфіку. Тисячі переселенців проживають і в інших частинах Південної Америки, особливо в Перу, Аргентині, Болівії і Парагваї.
Японська мова в США, Канаді та Австралії
Існує близько 180,000 носіїв японської мови – іммігрантів, які проживають на Гаваях, а також тисячі інших японців-іммігрантів в різних частинах території Сполучених Штатів, Канади та Австралії.
Сотні тисяч тимчасових робочих, студентів і членів сім'ї, які живуть по всій території цих трьох країн, більшість проживає на західному узбережжі Сполучених Штатів і в інших областях, де розташовані найбільші японські компанії.