Чому переклад – це водночас і мистецтво, і наука
Довго вже ведеться дискусія на тему, чи переклад – це складова мистецтва чи науки. Сама сфера перекладу та практичний до нього підхід далеко не завжди мають ту повагу, на яку заслуговують. Звісно, на мою думку, до уваги не береться та основна лірична риса, завдяки якій створюється легка, добре написана проза. Аби створити красиве речення, треба приділяти велику увагу тому, як слова поєднуються, як звучать разом, яким чином написання одного слова у поданому контексті перегукується з іншим, яке, у свою чергу, відповідає третьому. Органічно складене речення має виглядати й звучати природно, має бути гармонійне поєднання між різними складовими фрази, аби надати їй краси та мелодійності й при цьому не забути про зміст. Так, я вірю, що мистецтво перекладу, маніпулювання словами однієї мови, аби перетворити їх на чудові та логічні речення іншої мови, - це насправді мистецтво.
Здається, в нас є якесь інтуїтивне почуття прекрасного та естетичного. Що б це не було: музичний твір, картина, поезія чи проза, - ми природно беремо до уваги такі елементи, як колір, темп, проміжки, ритм, рима, дикція, тон, рухи, стиль й дуже багато інших факторів, які визначають наш загальний досвід від побаченого, створеного людьми. Якщо, відповідно до наших понять про естетику, якийсь елемент побудови не входить органічно в загальну картину, ми відчуваємо якийсь дискомфорт, неприємну несподіванку. Таке може статися, якщо темп занадто повільний, чи навпаки, занадто швидкий для нашого естетичного сприймання. Також таке трапляється, коли слова, кольори, музичні стилі та інше не можуть переплестися з іншими елементами. Це добре відомо київським перекладачам.
Будь-яка з існуючих мов (і це стосується й усіх фрагментарних, часткових систем комунікації, включно з природною мовою світу навколо нас) має свої правила, які регулюють її артикуляцію, а також вказують, які елементи можна змішувати для отримання прийнятних результатів, а які елементи нададуть дисгармонію та незадовільні з точки зору естетики результати. У кожній мові є свої ледь помітні відтінки значень та поєднань слів, яких немає в інших мовах. Однак я вірю, що вирази будь-якої мови можна перекласти на будь-яку іншу мову так, щоб думка й ідея були повністю відображені та звучали природно й приємно водночас. Наприклад, науковці наразі шукають «теорію всього», єдиний, універсальний вираз, через який можливо буде пояснити всі особливості всеосяжного світу. Цей вираз перекладає усі інші вирази (створені основним кварком) на іншу, математичну мову. Звичайно, далі можна буде перекласти отримане у більш абстрактні поняття, зрозумілою мовою. Однак результат і вираз той самий: всесвіт у найширшому розрізі. Такий самий спосіб перекладу можна застосувати й до інших мистецьких виражень: артистичний лінгвістичний об’єкт, невимовний «текст», який може бути переданий будь-якою мовою.
Подумаймо про комп’ютери. За допомогою програмування, згідно зі стандартним набором правил (друк, вставка, вгадування, х= і тому подібне) можна друкувати речення, віддавати команди, створювати графіки. Результатом є логічне, мистецьке вираження команд, що їх вкладено в модуль команд.
Таким чином, я вірю, що, хоч переклад і є в деякому плані наукою, це також і мистецтво. Ці два поняття цілком сумісні. Розуміння базового поняття, значення, що малось на увазі, вимагає маніпулювання словами тої мови, на яку перекладають. Так само, як і початкове створення тексту вимагає об’єднання набору абстрактних понять для їх вкладення в мову оригіналу. Гладеньке перетворення тексту однієї мови в ідіому іншої потребує глибоких знань нюансів другої мови, а також інтуїтивного, природного, артистичного відчуття тонких відтінків. Так, переклад проходить той самий процес, як і початкове створення тексту, першочергові поняття, слова мови, на яку перекладають.
Будь-який переклад – це витвір мистецтва.