Відкриття мірандської мови
Мірандська мова або Mirandês на португальській - це романська мова з Піренейського півострову і походить від латинської і астурлеонської мов. Протягом багатьох років її вважали діалектом і лише в 1999 році вона була офіційно визнана як друга державна мова Португалії. Вперше дослідженням мірандської мови зайнявся Жосе Лейте де Васконселос в XIX-му столітті, коли її ще вважали діалектом. Завдяки його роботам стало відомо, що на 1900 рік налічувалося 15000 носіїв цієї мови.
На сьогодні точно підрахувати це число досить складно. Завдяки Амадею Феррейро відомо, що на мірандській мові розмовляють близько 6000-10000 людей в Міранда-ду-Дору, Могадору і Віміозу. Носії цієї мови володіють також і португальською. Більше того, деякі з них спілкуються ще і на іспанській. Причиною цього є тісні відносини з сусідньою країною. Ще однією причиною є географічне положення цих земель, так як вони лежать на кордоні поряд з іспанською провінцією Самора. Також цій багатомовності сприяє наплив іспанських туристів в "Міранда-ду-Дору".
Як заявив Мануела Феррейра Баррос в " Estudos Mirandeses – Balanços e Orientaçoes", мірандська мова передається від покоління до покоління, з вуст у вуста. Ця мовна система була і залишається під загрозою зникнення, адже як правило нею користуються в основному в невеликих селах і спілкуються у сім’ях чи з найближчими сусідами. Амадей Феррера встановив, що мірандська мова існувала з самого початку існування країни, але з XVI-го століття до сьогодні з політичних, соціологічних та культурних точок зору вважається мовою меншин.
Через дезертифікацію земель, на яких говорять мірандською мовою, число її носіїв за останні роки скоротилося. Однак, так як вона є невід’ємною частиною культурної спадщини країни, було проведено ряд заходів для збереження мови. Вона була введена до шкільної програми по регіонам, багато лінгвістів зацікавилися дослідженням цієї мови в університетах Лісабону і Коїмбри.
Орфографічна стандартизація мірандської мови була розроблена в 1999 році для становлення її як мовної системи для того, щоб зробити її більш доступною для вивчення. Перші додатки до її конвенції були затвердженні у 2000 році. Завдяки цьому документу ситуація з мірандською мовою стала покращуватися. Головне це доводить, що вона може бути легко виражена в письмовій формі єдиною формою і за граматичними правилами. До того ж, Амадей Феррейра та Жозе Педро Феррейра Кардона опублікували мірандсько-португальський словник кілька років по тому. Це підтверджує, що мірандська, як і будь-яка інша романська мова, має свій власний диверсифікований словниковий запас і особливості мовної системи.
На закінчення, було б дуже цікаво провести дослідження в термінології мірандської мови задля підтримки вивчення і поширення цієї мови.