Історія розвитку та формування чеської мови

Чеська мова належить до родини індо-європейських мов - indoevropské jazyky. Разом з польською мовою - polština, словацькою мовою - slovenština, та серболужською - lužická srbština, плюс цією мовою колись розмовляли у долині Ельби, ця мова є частиною західнослов'янських мов - západoslovanské jazyky.

Що ж стосується серболужської мови або ж сербської мови з регіону Лужиці, якщо дослівно перекладати з чеської, то тут варто відмітити, що мова йде про архаїчну мову, яку використовували слов'яни, що мешкали у регіоні Ельби на сході Німеччини у VI столітті. На сьогодні серболужська мова знаходиться між чеською та польською и на ній ще спілкуються у Лужиці, історичній провінції, що розташована на землях Саксонії та Брандербургу. Населення складає 60 - 80 000 чоловік, що й представляють серболужські національні меншини, що на території Демократичної республіки Німеччина були офіційно визнані у 1948 році, а потім повторно визнані після падіння Берлінської стіни.

Але давайте повернемося до чеської мови, яка бере свій початок з праславянської мови - яка була спільним предком для усіх слов'янських мов. Праславянська мова, як припускає її назва, була спільною мовою для усіх слов'янських племен після їх прибуття до Європу, й котрі розселилися приблизно від сходу Карпат до рік Дніпро та Дністро. У результаті великої слов'янської експансії племена продовжували активно заселяти території сучасної Чехії протягом V та VI століть.

Першою літературною мовою, що використовувалася на території Чехії була старослов'янська - staroslověnština, яка у свою чергу походить від прасловянського - praslovanština. Старослов'янська також увібрала в себе частину болгаро-македонської мови, мови євангелія у слов'янських країнах, яка поступово трансформувалася у старослов'янську мову, мову літургій.

Насправді йдеться про мову, яку було створено для потреб християнських богослужінь та яку використовували місіонери Кирило та Мефодій під час їх місії євангелізації та альфабетизації у IX столітті на землях, що вже були часиною імперії Великої Моравії - Velkomoravská říše, першою слов'янською державою, що зявилася на цих територіях Моравії, західної Словаччини, Паннонії, Богемії, Силезії та частини Лужиці. Тому Кирило та Мефодій, вихідці з Салонік, де розмовляли старослов'янською, переклали Євангеліє. Сьогодні від цих письмових документів не залишилося жодного сліду. Можливо, десь збереглося декілька копій старих оригіналів.

Кирило та Мефодій

Найбільш давні документи, які було складено на чеській мові, датуються другою половиною ХІІ століття. Тим не менш, тут мова йде не про те, що мало назву "bohemikum", тут мова йде про окремі слова, частіше за все у власних назвах, які було вписано у манускрипт латиною, а також використовувалися у тлумаченнях. Це так би мовити переклад декількох слів, а іноді й цілих фраз у тексті, який все ще укладали латиною. Нарешті, у ХІІІ столітті, скоріше за все існував переклад на чеську мову псалтиря, а на кінець цього ж століття вже з'явилося два літературних тексти, які написали старою чеською мовою. Мова йде про дві духовні пісні, які створили під впливом латинських моделей.

Більш давні тексти чеською мовою, що датуються ХІІІ століттям, було складено з використанням орфографії, що носила назву "примітивна". Для передачі чеських звуків використовували латинський алфавіт без якої-небудь адаптації чи модифікації. Таким чином, чеські звуки, що не існували у латинському алфавіті транслітували за допомогою латинських літер, що з фонетичної точки зору більш за все нагадували букви, що були необхідні.

Якщо говорити більш узагальнено, то саме латина та старослов'янська, дві літургійні мови, вплинули на розвиток чеської мови у її найбільш давній формі. Декількома роками пізніше цю роль вже грала німецька мова. До середини ХІІ германська колонізація чеських територій досягла максимальної точки. Ця колонізація значила початок чесько-німецького білінгвізму, який досить швидко розповсюджувався по усім великим чеським містам. Німецька мова також стала престижною мовою, якою спілкувалися при дворі та частина чеського панства також перейшла на використання німецької мови. Але окрім мовних питань, колонізація призвела до значних змін у складі національних чеських земель. Віднині Богемія та Моравія більше не були просто територіями одного етносу, який би спілкувався чеською мовою та мешкав на цих територіях на протязі багатьох століть. В результаті два регіони сформували конфедерацію, де були мешканці двох національностей, співіснування яких продовжувалося протягом семи століть, аж до Другої світової війни.

Й якщо німецька спричинила значний вплив на розвиток чеської мови з другої половини ХІІІ століття, то чеська мова в свою чергу й в цю ж епоху спричинила значний вплив на польську мову, яка увібрала в себе значну частину релігійної термінології. На сьогодні - це парадоксальний історичний факт, оскільки населення Чехії у Європі вважається більш атеїстичним, а Польща залишається одним з ярих прибічників католицької церкви.

У XIV столітті чеська мова стала повністю літературною. Поезія, точно так як і проза розвивалися й навіть з'явилися перші драми, які було повністю написано чеською мовою. У той же час, німецька мова та латина продовжували спричиняти значний вплив, оскільки латина з її словниковим запасом, була прив'язана до релігійного та суспільного життя. Одночасно, чеська мова відігравала роль, яку можна співставити з роллю польської мови, інтегрувавши декілька термінів зі сфери права, тоді як інші були пов'язані з освітою. Варто також зазначити, що перші літературні тексти польською мовою (релігійні пісні та переклад Біблії) народилися під впливом чеської мови.

Ян Гус

На початку XV століття у чеської мови поступово з'явилася нова функція. Вона стала одним з інструментів пропаганди гуситів, що жваво критикували церкву. На думку однієї з груп чеських викладачів в Університеті Праги, на чолі яких знаходився реформатор та проповідник Ян Гус, церкву, насправді, варто засуджувати за те, що це збагачена організація, що відчула смак розкоші та втручається у різні політичні події, таким чином відхиляючись від своєї першочергової апостольської місії, тобто від пильнування за спасінням християнських душ. Окрім латини чеську мову також стали використовувати як наукову мову, в основному у природознавчих науках, у медицині та астрономії. Поступово чеську мову почали використовувати й у таких сферах як адміністрування, нарівні з тим, що на протязі XV століття ширилася та формувалася чеська юридична мова. Вірогідно у 1411, Ян Гус став автором першого твору, який було присвячено виключно вивченню чеської мови. Якщо перекласти латиною назву цього твору, то воно буде виглядати як "De orthographia bohemica" (O českém pravopisu) - про чеський правопис. У цьому творі Ян Гус запропонував, щоб чеські звуки, яких не існувало у латинському алфавіті, вимовлялися по-іншому та позначалися за допомогою діакритичних знаків: крапочки зверху приголосних звуків та зазначення довготи над голосними. Це була надзвичайно важлива ідея для подальшого розвитку чеської мови.

Кларицька Біблія

Завдяки письменникам-гуманістам літературна чеська мова продовжує удосконалюватися. Автори цього періоду за ідеал брали античне мистецтво греко-латинського періоду, та вводили ці канони та теми у мову, де вони в першу чергу використовувалися в результаті впливу латини, що можна побачити не лише у словнику, який використовувався, але й у синтаксичних конструкціях. Для цієї епохи характерною є наявність складних фраз.

Переклад Біблії, який відомий під назвою "Bible kralická" - "Кларицька Бібілія", виконало об'єднання братів-протестантів з Богемії та Моравії протягом 1579 та 1596 роками, показав нові виключні особливості мови гуманістів. Лінгвістичні якості "Кларицької Біблії" визнані канонами до сьогоднішнього дня, використання орфографії також дуже чітко упорядковане. Також твір навіть слугував у якості моделі для кодифиікації сучасної літературної чеської мови епохи Національного пробудження у ХІХ столітті. Цей період мав поворотне значення в історії чеської країни, особливо у відновленні інтересу до використання чеської мови.

Ближче до кінця XVI століття вийшло багато теоретичних робіт з чеської мови, також світ побачили чисельні словники. Тут вже можна було знайти чеські слова з їх еквівалентами на німецькій, латині та грецькій.

У цю епоху розповсюдження чеської мови закордоном дійшло до самої найвищої відмітки. Її вплив на польську мову ще ніколи не був таким сильним. Чеська мова стала розмовною мовою у колах польського панства, й через це посередництво, вплив польської мови розповсюдився й далі на схід Європи. Деякі чеські слова навіть з'являються у російській мові, тоді як чеська мова стає адміністративною мовою та мовою культури у Верхній Угорщині, території сучасної Словаччини.

Битва у Білої Гори 1620 року

У XVII столітті чеська мова ще зберігає свій блиск, навіть не дивлячись на те, що на її розвиток значний вплив спричинювали політичні події, які у свою чергу були результатом жахливої поразки у першій битві Тридцятирічної війни, славнозвісної битви у Білої гори, у 1620 році, яка закінчила з волею протестантів у Богемії, позбавивши їх від домінування Габсбургів. Значна частина освіченого населення, некатолицьке панство та буржуазія почали емігрувати. На протязі наступних трьох століть чехи втратили свою незалежність, дійсністю, яка так і не стала, але це не відобразилося на розвитку їхньої мови...

З 1620 року, року поразки у битві при Білій Горі, на самому початку Тридцятирічної війни, означало закінчення правління протестантів у Богемії та позбавило народ від правління Габсбургів. Ця невдача потягнула за собою систематичний процес рекатолизації регіону, це була свого роду контр реформа, що у свою чергу викликало утечу інтелектуалів та освіченого населення, яке було представлено некатолицьким вельможним панством та буржуа. Саме головне, що після проголошення Конситуції оновленою монархією, у 1627 році, німецька мова, мова імперії Габсбургів. та чеська мова, отримали однаковий статус.

Після битви у Білої Гори, католицька церква, у свою чергу, приділяла багато уваги вивченню та розвитку мови, дуже важливому інструменту для пропаганди віри серед народу. Тепер перевага надається створенню літератури, що призначена для найбільш розповсюджених верств населення. На цей раз, за своєю будовою, літературна мова наблизилася до народної мови, яку практикували на вулиці. З іншого боку, гуманістична традиція надихнула певних авторів, одночасно віднині дух цього впливу прийняв контури католіцизму й ніяк не протестантизму. Зверніть увагу на те, що протестантську "Bible kralická" - "Кларицбку біблію", про яку ми вже говорили, заново переписали, між 1677 та 1715, й вона стала католицьким варіантом"Bible svatováclavská".

Ян Амос Коменський

Протягом усього XVII століття, саме письменники, яких відправили у заслання, залишалися відданими чеській мові, мові гуманістів. Найбільш відомим серед них був Ян Амос Коменський, який більш відомий під своїм іменем, стилізованим під латину, автор чисельних лінгвістичних робіт та людина, який зобов'язані основами сучасної педагогіки. Його педагогічні публікації користувалися популярністю по всій Європі до кінця ХІХ століття. Це його називали "викладачем націй" або ще "першовідкривач, батько сучасної освіти", він народився у Моравії, у 1592, в родині, що належала до Об'єднання моравійських братів, що вели листування з вченими з усієї Європи та пропонували проекти наукових реформ з метою поліпшення форми освіти. Цілі, що їх переслідувала гуманістична філософія Коменіуса мали найелегантнішу мету: підняти свою вітчизну, забезпечити благоденство родини та держави, а також зробити людину такою, щоб її побут та дух були найкращими. Для цього на його думку слугувала школа, яка б була доступна для всіх й мала б бути своєрідною фабрикою людей, де, за його твердженням, "світло мудрості освічує розум учнів, змушуючи їх швидко схоплювати очевидні речі та ховати їх, й тоді їх душі та їх емоції прийдуть до загальної гармонії". "Усе наше життя - це школа, де завжди є чому навчитися, навіть якщо Ви живите вже тисячу років", - також казав він, наприклад. На превеликий жаль, якби тільки Коменіуса не вигнали, а так його запросив Британський парламент, щоб заснувати коледж природничих наук, його навіть звали в Америку, щоб керувати коледжем у Гарварді, й він, як й більшість чеських інтелектуалів та вигнаних мешканців Моравії, поступово втратив зв'язок із країною свого походження та в результаті їхня праця спричинила дуже слабкий вплив на Прагу. І ось ми дійшли до XVIII століття.

У XVIII столітті чеське католицьке вельможне панство, що захищало ідею під назвою "земний патріотизм", іншими словами батьківщина - це перш за все те місце, де ти живеш, але вони виказували мало інтересу до практичного використання чеської мови. Тому поступово мова стратила свою функцію використання у науці та адміністрації та продовжувала існувати лише при формуванні народної літератури. Основними наслідками цієї ситуації стало відчуття та розуміння небезпеки зникнення мови.

Йосеф Добровський

У другій половині XVIII століття німецьку мову стали нав'язувати як офіційну мову, тоді як намагалися обмежити незалежність чеської мови. З іншого боку, прийняття державою реформ Люмьєр дозволило розпочати процес звільнення чеської нації. Цей період охрестили "національне відродження" або "національне пробудження", прийнято вважати, що цей період розпочався з 70-х років XVIII століття. основною метою послідовників цієї мети було відродження інтерсу до чеської мови та її підняття, але також вони хотіли відновити чеську культур мовлення. Старі цікаві твори чеської літератури вважались одним зі способів захисту мови та їх заново видавали, так само як й історичні роботи та журнали. Ставили театральні вистави чеською мовою. Мову більше сприймали як символ права у державі, ніж як спосіб спілкування.

Щоб вивести чеську мову на один рівень з іншими європейськими мовами й щоб вона стала мовою, яка гідна того, щоб її увічнили у літературних творах та яка б "надихала", перш за все було необхідно зафіксувати та систематизувати правила у цій мові. У цьому контексті, граматика лінгвіста, філолога та історика Йосефа Добровського, яку опублікували у 1809 році, стала матеріалом для посилань. У своїй роботі Добровський спирався на мову, яку використовували гуманісти та на знамениту "Bible kralická". Цю граматику прийняли, навіть незважаючи на відмінності у використанні мови, якою спілкувалися у Європі.

Йозеф Юнгман

Оскільки чеську мову стали використовувати у новій сфері життя, то дуже скоро з'явилася необхідність доповнити її словниковий склад. Перекладач та філософ Йозеф Юнгман, основний представник національного відродження, за допомогою своїх однодумців, взяв на себе це завдання. Лексичні неологізми за своїм змістом походили зі старої чеської мови та споріднених слов'янських мов, в основному з польської та з російської. Коли не було іншого варіанту, то нові слова складали за допомогою деривації або шляхом складання, й все це відбувалося згідно правил, які сформував Добровський у своїй граматиці. В кінці кінців, останнім методом, що його використовували, був переклад з метою правильної вимови слів. Результатом цієї роботи став заний словник "Slovník česko-německý" - "Чесько-німецький словник" на п'ять томів, який опублікували у 1834-1839 роках.

У XIX столітті чеський словник став мовою повсякденного спілкування. Кількість людей, що використовували цю мову, поступово збільшувалася. Мова розвивалася відповідно до правил, які були їй властиві, й фактично це відбувалося вперше, починаючи з епохи Ренесансу та гуманістів, у XVI столітті, періоді, який без сумніву був найбільш яскравим для чеської мови. Література наближалася до нової європейської літератури. Автори поступово обігнали надмірно літературні мову попередніх поколінь з тим, щоб наблизитися до повсякденної розмовної мови. У другій половині XIX століття такі сектори як промисловий, комерційний та банківський були на злеті й цілком очевидно, що у них виникла необхідність доповнити словниковий запас чеської мови, широке поле діяльності, на якому почав роботу Йозей Юнгман зі своїм чесько-німецьким словником, знову необхідно було обробляти. У 1882 році універстите розпався на два - чеський та німецький. Створили юридичну, економічну й навіть музичну та спортивну термінологію. Поступово певні слова чеського походження з'явилися в австрійському варіанті німецької мови, в основному у віденському діалекті, логічний та природній результат наявності чисельних чеських кустарних підприємств у столиці австро-угорської імперії.

Після Першої світової війни та створення чехословацької держави, у 1918 році, чеська мова стала адміністративною мовою, яку тепер застосовували у тих сферах, де нещодавно німецька мова відігравала важливу роль, наприклад у військовій чи залізничній сфері. Літературна мова отримала важливий розвиток, найкращі письменники епохи знали як краще всього використовувати стилістичне богатство чеської мови. Друга світова війна не спричинила впливу на цей розвиток; й зовсім навпаки, реагуючи на німецьку окупацію, престижність літературної мови закріпилася та набула цінності як символ росту обізнаності перед небезпекою, якої піддалася нація.

На протязі ХХ століття різниця між розмовною мовою та мовою літературною та її консервативною кодифікацією погіршувалась. Накінець, слова іноземного походження, які різко почали проникати у чеську мову були якраз недавнього походження й не тільки з німецької, але й з інших мов. Після 1948 року країна зберігає орієнтацію на Радянський союз та основну частину другої половини ХІХ століття, на чеську мову значний вплив спричиняла російська, вивчення якої було обов'язковим у школах. Але після революції, у 1989 році, й після падіння комуністичного режиму, впив на чеську мову спричиняла англійська, як британська, так й американська, але це всесвтня тенденція.