Як працюють з перекладачем американські видавці

Деякі перекладачі можуть працювати лише за певну винагороду, сума якої має бути спільно вирішена. Це виключно особистісне рішення.

Контракти мають містити повну інформацію стосовно періодизації виплат, гонорарів та розподіл відсоткового права на продаж не залежно від кількості примірників між автором та перекладачем. В більшості випадків, 80% загальних продажів належать автору, 20% - перекладачеві, або співвідношення 75/25. Тут все залежить від домовленості.

Якщо від перекладача вимагається поглиблене вивчення, можливо мандрівка - як правило надаються додаткові кошти на ці витрати. Витрати мають бути узгоджені з випуском копій, вони не мають бути частиною передплати всупереч гонорару.

Американські видавці

Коли книга продається в іншій країні, навіть однією і тією ж мовою, видавець, автор та перекладач мають фінансовий успіх. Як правило видавець отримує 20% від загальних продажів, решту ж 80% , методом спільного вирішення між собою розділяють автор та перекладач.

Американський видавець може зажадати внесення певних змін у переклад; такі самі контрактні правила, стосовно змін, зазвичай стосуються і британського видавничого ринку. Нажаль через те, що перекладачі знаходяться на один крок позаду видавця, котрий напряму підтримує зв'язок з британським видавцем або самим Британським правовим відділом, перекладачі не завжди мають можливість побачити внесені зміни, перед тим як книгу надрукують. Саме тому контракт має бути складений перед тим, як книга видана на американському ринку, який в свою чергу зобов’язує перекладача консультуватися перед будь-якими змінами у тексті, та зазначає, що лише «обумовлені» зміни мають право на існування.

За можливої суперечки, логічно було б звернутися до видавця мови оригіналу, але насправді, видавець іноземної мови навряд чи зможе зробити обґрунтовані та доречні зауваження відносно встановлених норм англійської мови.

За умови якщо перекладачі за жодної умови не погоджуються зі змінами щодо їхнього тексту, вони можуть попросити прибрати своє ім’я з книжної обгортки, але це вже крайні міри. Більшість видавців будуть захищати своїх перекладачів проти непотрібних та безглуздих змін, які вплинуть власне на книгу.
Зараз між перекладачами та видавцями відбувається затята суперечка пов’язана з питанням американізації. Думку перекладачів щодо певних іноземних слів, які вони ретельно підбирали, щоб надати книжці правильного забарвлення, часто не беруть до уваги, натомість надають перевагу американським відповідникам, навіть коли відповідної альтернативи взагалі нема як такої. Наприклад, британські «flats», тобто «квартири», стають «apartments» (ам. варіант), це веде до певного непорозуміння – чашка чаю може перетворитися на чашку американської кави Старбакс.

Багато перекладачів переконані, що саме іноземність перекладу віддаляє його від літературного відповідника та надає йому свої унікальні риси. Рос Шварц чітко підсумовує сказане: «Всі ми, перекладачі та видавці, приділяємо більше уваги словам іноземного походження у перекладі, ніж в тексті оригіналу, але в іншій культурі. Простий приклад: візьмемо їжу. Пам’ятаю, як ще підлітком читав американські книги, в яких діти часто смакували шоколадні батончики «Хершей». Я й гадки не мав що таке шоколадний батончик «Хершей», мені, чесно кажучи, було все одно, з контексту мені було зрозуміло, що це щось типу шоколадних батончиків «Марс».

В перекладі, як перекладачі так і видавці приділяють особливу увагу французам, котрі їдять boeufbourguignon таcroquemonsieur. Суперечка стосовно уподібнення іноземному/народному є важливим етичним питанням, яке дає перекладачеві чітке розуміння написаного та можливість передачі цього видавцеві.

«Перекладач ходить по лезу бритви між автором, видавцем та читачем. Куди саме має бути направлений основний акцент? У випадках, коли лояльність виявляється до автора, видавцеві здається, що текст не є читабельним. За умови ж, коли текст адаптується до вимог вибагливого читача, автор може відчути відсутність будь-якої лояльності. Видавець думає комерційно та хоче забезпечити високий рівень продажів, це може вплинути на видавничу позицію. У цьому випадку дилема перекладу, яка не має відповіді, стає очевидною. Обговорення та альтернатива даній ситуації є кроком у бік вирішення проблем, які вона порушує.»

Перекладачам було б корисно знати наперед цільовий ринок збуту, та що від нього очікувати. Якщо перекладач намагається витримати зміст на належному рівні, додаючи іноземні терміни, замість того, щоб замінити їх непідходящими відповідниками або корегуючи стиль чи підхід певного видавництва, щоб виправити все потрібно буде набагато більше, ніж просто написати новий текст, до того ж буде втрачено багато часу.

Коли, зрештою переклад продано американському видавцеві, перекладач має всі права пояснити та розтлумачити чому саме ті, чи інші слова було використано, або пояснити самий підхід до перекладу. В руках недосвідченого видавця, роман може бути сильно американізований без розгляду причин вживання іншомовних слів, імен та термінів. Інколи просте пояснення це – все, що вимагається для забезпечення відповідної роботи головних елементів в усіх виданнях.