Результати нового дослідження: забута рідна мова залишає свій відбиток у підсвідомості людини

МРТ зображення показують, що китайські немовлята, всиновлені франкомовною канадською родиною, у підсвідомості зберігають знання рідної мови.
Нещодавній репортаж інформує, що забута основна мова назавжди закарбовується у мозку людини. Дослідження, опубліковане в Працях Національної академії наук у США, ставить під сумнів поширену думку про те, що схильність до знання рідної мови у перший рік життя дитини, може бути втраченою внаслідок переїзду в інше лінгвістичне середовище.

Експеримент показав, що китайські малюки, усиновлені у віці одного року франкомовними родинами в Канаді, реагували на китайську, зовсім не знаючи цю мову. У дослідженні брали участь 49 дівчаток від дев’яти до сімнадцяти років, які проживають поблизу Монреалю. Їх поділили на 3 групи: одномовних носіїв французької без знань китайської мови, дівчаток, які знають обидві мови, і всиновлених китаянок. Всі групи повинні були прослухати вигадані слова, складені зі звуків, які переважають у китайській мові. МРТ зображення показало таку ж саму мозкову активність у всиновлених дівчаток, як і в носіїв мови, хоча перші нічого не розуміють китайською і не говорять нею.

Заслужений професор кафедри психології Університету Макгілла і співавтор доповіді, Фред Дженнес, відзначив важливість результатів МРТ. «У більшості людей під час сприймання мови активується ліва півкуля мозку. Коли одномовні носії чують такі вигадані слова, вони не сприймають їх як мову. Для них – це нагромадження звуків. Дві інші групи задіюють ті частини мозку, які знаходяться у лівій півкулі, тому почуту лексику вони сприймають як лінгвістичні одиниці, тобто слова».

У тональних мовах, таких як китайська, одне й те саме слово може мати кілька значень, залежно від інтонації.

Доцент викладання другої мови в Індіанському університеті, Девід Стрінгер, говорить, що доповідь поставила під сумнів відомий експеримент про вплив основної мови на розумові здібності. «Як виявилося, нові результати суперечать схожим дослідженням МРТ, згідно з якими навички рідної мови усиновлених дітей зникають, як тільки малюки потрапляють у нове лінгвістичне середовище».

Проведений у 2003 році експеримент за участі корейських дітей, усиновлених франкомовними сім’ями, виявив, що малюки забули свою основну мову.
Професор лінгвістики в Університеті Джорджтауна, Елісон Маккей, говорить, що нові дослідження підтвердили гіпотезу, що рідна мова назавжди залишається у підсвідомості людини. І, на перший погляд, втрата мови, може насправді бути проблемою її відновлення. «Іншими словами, навички закладені, але до них важко достукатися» – говорить вчена.

Хоча новий експеримент отримав загалом хороші відгуки, професор освітньої лінгвістики Бермінгемського університету, Анджела Кріз, прагнула уточнити, що саме малося на увазі під словом «китайський» і прокоментувала, що результати були б точнішими, якби вони були підсилені детальнішими лінгвістичними даними про малюків.

Вона також додала, що вік усиновлених дітей (в середньому 12,8 місяців) відігравав важливу роль. «Саме на цьому етапі у малят починає формуватися мова. Вони були б у змозі виокремити звуки характерні для їхньої мови.»

За словами професора когнітивної нейробіології Оксфордського університету, Кейт Уоткінс, на додаток до всіх суперечливих думок стосовно впливу першої мови на розумові здібності, ті, хто хоче вивчити свою забуту рідну мову, зіткнуться з цікавими особливостями.

«Це означає, що людині, буде простіше її вчити, хоча вона чула мову тільки в дитинстві. Якщо ваш мозок на неї реагує, то вам буде легше її опанувати».
Елісон Маккей цікавиться чи китайські усиновлені малюки зможуть досягти рівня носія мови і запропонувала спрямувати наступні експерименти на дослідження «когнітивних переваг» у процесі вивчення забутої рідної мови.

«Це погано вивчена, але дуже цікава сфера досліджень, – говорить Девід Стрінгер. «Ми можемо сподіватися, що протягом наступних років дізнаємося більше про відновлення навичок неактивних основних мов.»