Як менська мова повернулася із забуття

У 2009 році менська мова була оголошена мертвою. Сьогодні жителі острова Мен використовують Twitter, музику і шкільні заняття, щоб відродити мову своїх пращурів.

«Я часто буваю у місцевому пабі «The Albert», щоб потеревенити з друзями на менській мові. І навіть дивно подумати, що багато років тому за таке мене могли б виставити з цієї пивної,» – розповідає Адріан Кейн. «The Albert» – тутешня забігайлівка в Порт-Сент-Мері на півдні острова Мен, де, за словами Кейна, чути, як за кухлем пива ведуться дружні балачки мовою, визнаною ЮНЕСКО мертвою ще в 2009 році.

Член комітету з розвитку кельтської мови в Менському фонді «Heritage», Адріан Кейн – один із численних користувачів менської мови, яка відноситься до гойдельскої підгрупи, близько спорідненої з ірландською і гельською мовами. Після століть сну мова переживає неочікуване пробудження.
«Історія відродження менської мови просто неймовірна» – говорить лектор Девід Гарісон, який присвятив двадцять років вивченню зникаючих мов у всьому світі. «Я був настільки вражений, адже мова майже не мала шансів на відродження» – додає він.

Занепад менської мови

Протягом дев’ятнадцятого століття англійська почала активно витісняти меньску мову. Жителі острову навчали своїх дітей тільки англійської, вважаючи, менську другорядною. Існують докази цих подій: у 1872 році у менській газеті «Mona’s Herald» був надрукований лист, у якому священик Джей Ті Кларк оплакував занепад рідної мови: «Жителі острову Мен повинні вчити тільки англійську, щоб мати можливість займатися торгівлею на англійських ринках».

Згідно з даними перепису населення, до 1901 року 9,1% населення говорило менською мовою, але через двадцять років показники різко зменшились до 1,1%.

Бідність на острові, під час зниження ділової активності всередині дев’ятнадцятого століття, глибоко закарбувала у свідомості людей зв'язок між мовою і економічною кризою. « Як і у випадку з усіма вимираючими мовами, менський народ почав думати, що його мова нічого не варта» – пояснює Гарісон.

«Громади починають проникатися таким негативним настроєм і цураються своєї мови. Їм треба кардинально змінити процес.» Все ж таки, у час занепаду знайшлися люди, які боролися за збереження мови. Публікацію-доказ цих подій можна знайти ще в 1897 році, коли в оборонній вежі на кордоні Англії та Шотландії вийшла місцева газета. Вона запрошувала всіх небайдужих до зникаючої мови відвідувати збори, які дали початок об'єднанню менської мови, офіційно заснованому через два роки.

Останні носії мови

Одним із найпалкіших ініціаторів процесу відродження менської мови є Брайан Стоуел, який у 1953 році вирішив її вивчити. Поштовхом до цього вчинку стала стаття про чоловіка на ім’я Дуглас Фарагер, який оплакував швидке згасання рідної мови.

Приєднавшись до Фарагера, Стоуел разом із кількома прихильниками цієї ідеї проводили всі наступні вихідні, об’їжджаючи фургоном острів і слухаючи старі записи менською мовою. «Спочатку всі вважали, що в мене не всі дома» – згадує Стоуел. «Але після спілкування з жителями, скоро стало помітно, що вони гаряче підтримують свою рідну мову».

Брайан впевнений, що саме літні жителі острову Мен, є однією з основних перешкод у її відродженні. «У певній мірі менський народ сам занапастив свою рідну мову. Люди дуже її боялися, бо думали, що вона призведе до погіршення розвитку і бідності,» – пояснює чоловік. Серед довгожителів острову Мен був навіть поширений вислів: «Chajeanoocosneypingleshy Ghailck», який означає: « Менська мова до злиднів доведе».

Нед Мадрел був останнім носієм менської мови, який на противагу своїм співвітчизникам, хотів уникнути її зникнення. За десять років до смерті Неда, у 1964 році Брайан зробив кілька записів менської мови у виконанні чоловіка, які можна прослухати на YouTube.

Нове покоління носіїв мови

Згідно з дослідженням Адріана Кейна, сьогодні більш ніж 1800 людей говорять, читають і пишуть менською мовою, хоча, можливо, нею вільно не володіють.
Минулого грудня Гарісон відвідав острів Мен, щоб зняти документальний фільм про менську і побачити на власні очі, як, ще нещодавно визнана мертвою мова повертається до життя.

«На острові народжується нове покоління носіїв менської мови – це просто унікальне явище» – так чоловік коментує швидкий розвиток процессу відродження.
Початкова школа, Bunscoil Ghaelgagh, яка викладає всі предмети менською мовою, була ключем до відновлення. Заснована 14 років тому, школа знаходиться у місті Сент-Джонс в самому центрі острова. ЇЇ відвідують 70 учнів. Крім англійської, кожен урок читається менською мовою. «Наші учні зберегли її від забуття,» – розповідає директор школи, Джулі Мет’юз. Вони також почали писати друзям по листуванню з Глазго, які вміють читати і писати гельською мовою, яка тісно споріднена з менською.

Це не вперше учні використовують рідну мову в листах для звернення. У відповідь на випуск «Атласу мов світу, які знаходяться під загрозою зникнення», виданого у 2009 році у рамках програми ЮНЕСКО, де менська мова значилася як фактично мертва, кілька школярів цієї школи звернулись до організації з питанням: « Якщо наша мова зникла, то якою ми написали вам цього листа?» З того часу класифікацію менської було змінено на «у критичному стані».
Вивчення цієї мови почало охоплювати і попереднє покоління. «Все більше й більше батьків починають вивчати менську вслід за своїми дітьми. Треба ж знати, про що говорить власне дитя» – сміється Джулі Мет’юз.

Внесок технологій

За словами Гарісона, застосування сучасних технологій було невід’ємною складовою відродження менської мови сьогодні. Адріан Кейн першим поширив менську у YouTube відео і подкастах, а також активно використовує її у мережі Twitter. Він також нещодавно створив додаток для смартфонів із менською мовою, який був завантажений тисячами охочих її вчити.

«Моє завдання - діяти за межами системи освіти і заохочувати дорослих опановувати мову» – пояснює Кейн. Чоловік також додав, що використання технологій робить вивчення мови доступнішим.

Менська мова стала проявлятися в багатьох аспектах повсякденного життя і культури. «Я був вражений відданістю і пристрастю людей до цієї мови» – розповідає Гарісон. «Я був свідком того, як її використовували у всіх видах налаштувань – повідомленнях, субтитрах, соціальних мережах. Одного разу, навіть, чув різдвяну церковну службу менською.»

Відродження менської мови також позначилося на музиці. За словами члену комітету з розвитку музики, Бріші Маддрел, жителі острова все більше надають перевагу композиціям, виконаних менською такими гуртами, як «Barrule». Мадрел сама іноді виступає у складі кількох гуртів острову Мен. «Місцеві жителі – природні казкарі. І, оскільки, літературна база не була сформована, ми відкривали свою культуру в піснях.» – пояснила вона.

Розмірковуючи про час проведений на острові та дослідження мови, Гарісон сказав: «Вирішальним фактором у відродженні мови є, насамперед, гордість і любов до неї. І чудо на острові Мен довело нам цю істину.»

Хоча, з плином часу способи спілкування змінилися так, що первісні носії мови не могли б і уявити, почуття власної гідності було незмінним і кожному кроці на шляху до відродження мови: від листів, молитовних зборів, старих записів до записів в соціальній мережі Twitter, додатків до смартфонів, або ж можна використати менський неологізм – tweetal (твітер+оживлення).