Автор дитячих віршів vishnevskaya розповідає, як створюються дитячі книжки та звідки брати натхнення
Проект "Перекладач - це круто" відновлюється! Й почнемо ми зі знайомства з дитячим автором vishnevskaya, під час якого дізнаємося про те, як створюються дитячі книжки, звідки береться натхнення й... о диво, про те, що незнання англійської мови ніяк не заважає досягати своєї мети та займатися улюбленою справою.
На прикладі нашої віртуальної гості дуже хочеться показати, як важливо ставити перед собою мету та йти до неї кожного дня. Гадаю, багатьох це надихне, а її книга "Мама не спить" точно сподобається дітям та дорослим, стане гарним подарунком та прикрасою книжкової полиці. Забігаючи наперед зазначу, що мій улюблений вірш про жирафа та полуниці. Мабуть тому, що тут зустрічаються дві мої найулюбленіші речі: полуниці та жираф.
1. Розкажіть про себе - де навчалися, чим займалися й як Ви прийшли до написання віршів для дітей?
Добрій день, Друзі! Мене звуть Яна. Я приїхала зі Смарагдового міста. Називають це місто так тому, що там усюди дерева, а ще місто оточує водосховище, що постійно цвіте. Хоча це маленький провінційний Світловодськ, де живуть дуже цікаві люди. Й ось приїхавши на навчання до Києва, я поставила собі мету залишитися у цьому місті. Працювала промоутером у метро, потім пішла на підвищення у ресторан, де працювала хостесс. Після взяла паузу у роботі, оскільки треба було складати сесію в університеті, дуже важливу для мене. Навчалася, як це прийнято казати, в Університеті Культури, у надії, що це надає солідності. Але насправді це класичний Поплавок, де пройшли мої "найкращі роки". Навчалася на режисерському факультеті. Й якщо ви запитаєте мене як звучить моя спеціальність, я дослівно її не згадаю. Хоча там я була далеко не двієчником, й навіть навпаки.
Після сесії я пішла працювати у караоке тією ж хостесс, але за 1,5 роки так жодного разу й не заспівала. Але потім я вирішила, що час щось змінювати. Ось так у моє життя прийшов копірайтинг. Тоді це було дивно - працювати через інтернет, але написавши 1000 та 1 статтю про пластикові вікна під ніком vishnevskaya (так, це моє дівоче прізвище), я отримала у цих колах своєрідну популярність, оскільки намагалася писати нестандартно, не шаблонно й не похмуро. Я організувала свій курс, навчила там багатьох дівчат / жінок / мам / школярів. Вони стали заробляти через написання статей. Після 5,5 років, коли у нас з чоловіком Андрієм вже з'явилася Єва, Андрій мені сказав: "Яна, ти списуєш блокнот за блокнотом. Може вже опублікуємо твою книгу для себе?". Й з того моменту розпочався новий етап.
Я вирішила писати свої вірші в Інстаграм. Й на моє здивування вони стали подобатися, незнайомим мені, людям. Потім я вирішила, що можна спробувати зробити книгу не лише для себе, але й для інших.
2. А розкажіть будь ласка більш детально про створення книги?
Книга створювалася рік та 4 місяці. Затягнулося усе через те, що було багато підводних каменів у плані верстки, малюнків, правок до текстів... Довелося змінювати багато спеціалістів, які насправді виявилися зовсім не спеціалістами.
Спочатку усе було дуже романтично. Художник малює - мені усе подобається. Ми обговорюємо тонкощі. До мене не прискипувався ніхто, лише я. А потім розпочалася жорстка робота. З художником ми були на зв'язку 24 години, постійно вносили зміни. То в малюнки, то у вірші. Що ось це не ілюструємо, а ось це беремо.
Ми кожного дня працювали над правками текстів з коректором. Це було досить болюче для мене, що вірші, які народилися з душі необхідно корегувати. Але коректор розумничка. Вона дуже тонко, м'яко та непомітно внесла правки. Мало того, вона не правила на свій розсуд, ми з нею усе дуже детально обговорювали. Тобто й художник, й коректор поставилися до книги й до моєї роботи дуже сердечно, дуже глибоко. А потім почалося найцікавіше - пошуки верстальника макету.
Їх було троє. Перший зробив за 3 хвилини таке... що краще б не робив. Потім були ще люди у тестовому режимі. Словом, один дизайнер макету надіслав гарні роботи, мені сподобався її старанний підхід й ми розпочали верстку. Дизайнер старанно підбирала шрифти, й ми знайшли той, який зараз у книзі. Але коли дійшла справа верстати макет й віддавати його у типографію, почалося найцікавіше.
Друкарня 7 разів повертала макет, оскільки там було усе не так й усе не те. Але завдяки усім цим доробкам я вивчила усі подробиці того, як створюється книга на усіх етапах. Словом, ми нарешті зверстали макет. Да пробачить мені дизайнер друкарні Huss, який спить та бачить, як "Мама не спить" друкується криво. Так, ми надрукували 1000 обкладинок із зажуваним шрифтом, оскільки мій верстальник зверстав макет неправильно. Тому передруковували їх заново.
Словом, це був дуже веселий та насичений рік, точніше півтора. Й зараз я надзвичайно щаслива тримати готову книгу у руках.
3. Звідки берете ідеї та натхнення для віршів?
Натхнення? Звідки я його беру? Не знаю... Натхнення воно скрізь. Є вірші, які приходять самі, ось так раз - й народилися. Я ось навіть сиджу зараз, згадую вірш про пінгвінів та тюленів, про слона, що вийшов на прогулянку, про левицю... Ось вони взялися й записалися у блокнот, сходу. А є ті, що мали початковий задум. Наприклад, дитячі питання: для чого хвости тваринам, для чого потрібні двері, або хто такі вампіри. Й ось коли роздумуєш над цими питаннями, відповідь у тебе народжується у вірші. Іноді з зовсім неочікуваним фіналом.
Є ті вірші, що приходять з життя. Наприклад, про дівчинку-балерину, яка прийшла на урок танців й хотіла робити батмани й інші хореографічні зв'язки, а їй сказали ходити по колу та імітувати ведмедя. Або про прогулянку з татом, з яким прогулянка перетворюється у пригоди. Або про трамвайчик та безбілетного зайчика, якого спіймав контролер. Це реальні життєві історії, які перейшли у віршовану форму.
4. Є якісь плани на майбутнє? Нові книги, збірки?
Наступний етап - розмальовка з віршами. Розмальовка буде частково переплітатися зі збірником. Я називаю розмальовку сестричкою книги. Й якщо збірник представлено у класичному художньому жанрі, розмальовка відносиься до категорії "антісрес". Так, діти після того як прочитали вірші з батьками, деякі з них зможуть розфарбувати. Після розмальовки запланована дитяча проза, а між ними сатиричний збірник для дорослих. Але усе це трохи пізніше. Зараз усю увагу приділяю книзі "Мама не спить". Вона на першому місці.
5. Як ставитеся до вивчення іноземних мов у ранньому віці?
Сьогодні вивчення мов надзвичайно необхідне. Й це у тисячу разів важливіше, ніж вивчення у школі непотрібних дисциплін. Плюс діти сприймають усе як губки, й дуже (!) дуже важливо займатися їх розвитком у лінгвістичному плані, оскільки у 30 років ти вже не зможеш засвоїти та вникнути у мову так, як и це можеш зробити у три. Наприклад, ми вже займаємося вивченням англійської мови з моєю дочкою Євою. Набиваємо базу слів. Наприклад, вона використовує лише "пінк", "біг", "піг". Паралельно їй я кажу, що носоріг - "біг", а динозаврик - "літтл". Також ми почали ходити у дитячий садок, й там є гурток "юних лінгвістів". Ми його відвідуємо в обов'язковому порядку.
6. Чи володієте Ви якоюсь іноземною мовою? Якщо так, то які спогади про процес її вивчення?
На жаль, але я володію англійською мовою на рівні жестикуляції. Тобто в мене є базовий набір слів, які і можу скомбінувати у неправильному порядку та передати думку. Але чи зрозуміє її мій співрозмовник - загадка. Хоча у моєму житті був випадок, коли ми 2 години спілкувалися з чоловіком на інвалідному візку з напрочуд чистими та бездонними очима. Й ось я як зараз пам'ятаю: стоїмо ми на Михайлівській площі, й він у мене питає про пам'ятник княгині Ользі, Нестору Літописцю й третьому джентльмену в їх компанії, мов хто це. Й я йому відповідаю: «Do you know king Elizaveta in Great Britan?” Й він мені відповідає, що "know". Ну я йому й кажу: "This is woman, Olga, king Kievskaya Rus. She is sister Elizaveta". Ось так переписується історія.
А ще був випадок під час написання книги. У затишному київському кафе я сиділа й працювала над збірником. Я була дуже захоплена, не помічала того, як лунко хихотіла над новими загадками про бегемота та лаванду, божу корівку та її коханого та власними замальовками... Й ось, раптово до мене звертається імпозантний джентлмен: - Кекель-бекель кеш-меш стюдінт юнівесітіи?
З третього разу зрозумівши, що джентельмен цікавиься сьюдінт я чи не стьюдін, я приймаю рішення відповісти, що я ворк. Логічно, що після слідує питання ким я ворк? Й тут вперше у житті я вимовили: - Ай ем райтер!
- Райтер? Кекель-бекель, кекель-бекель... Заторохтів джентельмен, й як я приблизно вловила, запитав про що ж я райтер.
- Ай райт бук фор чілдрен! - не без гордості вимовила я на усю залу. - Ооооуууу ееее!!! Кекель-бекель, кекель-бекель!!! Не розуміючи ні слова з його зарубіжного лексикону, я вирішила просто показати у чому суть майбутньої збірки, відкривши ілюстрацію з жирафом. Джентльмен вставився на шрифт, мабуть намагаючись прочитати вірші на рашн ленвіче, але це давалося йому важко. Тому я вступилася за жирафа: - Зисис поем ебаут джіраф. Зе джіраф вері лав страубері. Бат джіраф донт іт страубері, бікос хіз шея вері лонг.
Джентльмен розреготався, зааплодував та сказав, що це вері гуд джойк. А я зробила два висновки: що збірка буде й насправді гарною, якщо навіть закордонні джентльмени гиготять, що треба б було вчити англійську, й трохи подумала про те, що я ще напрочуд гарна, якщо 60-літні красунчики пускають мені бісики.
Тому, Друзі! Якщо ви хочете досягнути успіхи у будь-яких починаннях, просто сміливо крокуйте назустріч своїй мрії. Але при цьому пам'ятайте, гарний словниковий запас та грамотне мовлення допоможуть Вам наблизитися до успіху скоріше. Особливо, якщо це мовлення буде мати іноземні відтінки.
