Роль мови у формування нації: приклад словацької мови

У бюро перекладів Glebov Ви можете замовити переклад зі словацької мови або переклад на словацьку мову, або ж можете скористатися послугами усних перекладачів під час ділових переговорів з партнером. Якщо Вас цікавить вартість перекладу на словацьку мову або ж зі словацької мови, скористайтеся активним посиланням для переходу на нашу сторінку з цінами.

Бюро перекладів Glebov пропонує переклади зі словацької мови та переклади на словацьку мову. У нас Ви можете перекласти свідоцтво про народження на словацьку мову, перекласти свідоцтво про шлюб на словацьку мову, перекласти довідку про несудимість на словацьку мову, перекласти договір на словацьку мову, перекласти довідку з банку на словацьку мову, перекласти витяг на словацьку мову, перекласти довіреність на словацьку мову, перекласти дозвіл на вивіз дитини на словацьку мову, перекласти диплом на словацьку мову; також Ви можете перекласти свідоцтво про народження зі словацької мови, перекласти свідоцтво про шлюб зі словацької мови, перекласти довідку про несудимість зі словацької мови, перекласти договір зі словацької мови, перекласти довідку з банку зі словацької мови, перекласти витяг зі словацької мови, перекласти довіреність зі словацької мови, перекласти диплом зі словацької  мови. Ми знаходимося за адресою: вул. Брюлова 12, оф.5 (район метро Вокзальна). Телефон: (044) 332 36 99 або мобільний 098 590 67 29. Дзвоніть! Ми завжди раді відповісти на всі Ваші запитання щодо перекладів.

Спеціалісти бюро перекладів Glebov завжди раді перекласти документи зі словацької мови або ж на словацьку. Це може бути переклад дипломів на словацьку, або ж переклад документів зі словацької мови: звітів, реєстраційних чи установчих документів, договорів і т.д. Наші спеціалісти підготували статтю про словацьку мову, аби показати наскільки це цікава та надзвичайна мова, а також наскільки важливо вивчати словацьку мову не лише самостійно, але й на спеціалізованих курсах. Також важливо розуміти, що розвиток мови тісно пов'язаний з історією, культурою та політичним становленням нації.

Мова - це один з найсильніших елементів національної ідентифікації, особливо в Європі - і в центральній, й у західній. У цьому регіоні Європи мова часто була єдиною зброєю у боротьбі проти автро-угорського імперіалізму. Приклад створення та утвердження словацької мови - приклад ідентифікуючої функції мови, а також ролі, яку може відгравати мова у формуванні нації.

Створення словацької мови одночасно активізувало політичні, культурологічні та релігійні фактори. До якогось ступеню політичні або ж мовні фактори приймали участь у створенні словацької нації; культурологічні фактори сприяли створенню та розповсюдженню специфічних творів пов'язаних з національною ідеєю; релігійні фактори мали скоріше історичне значення, оскільки словацька мова стала мовою католицької церкви, протиставила себе чеській мові, яку використовували протестанти. У якій мірі словацька мова приймала участь у формування словацької нації?

Народження словацької мови

Для словацького історика Любомира Ліптака, народження словацької нації датується 1797 роком, коли світ побачила книга Dissertatio philologico – critica de litteris Slavorum, яку написав Антон Бернолако. Це перша книга, що присвячена словацькій мові. Словацьке вчене товариство, яке було засновано у Трнаві у 1792 році, активно підтримувало цю ініціативу. Товариство не лише систематизувало словацьку мову, але й ідентифікувало словаків як самостійну та автономну націю.

У Словакії представники національної ідеї не були пов'язані з аристократією, вони були з простого народу. Ці люди зустрічали та інтегрували демократичні принципи більш легко та вільно, але саме ці люди й були основною перешкодою у розвитку та становленні як словацької мови, так і словацької культури, скільки словацьке суспільство тог часу було досить різношаровим й сильний розкол між католиками та протестантами послабив цей рух.

Це розшарування приховувало справжню мету, для якої у Словакії використовували мову: чеську мову використовували протестанти та віршотворці; священик та лінгвіст Ян Кооллар та словак Антон Бернолак й католики - усі вони спиралися на діалект західної Словакії.
Ліптак: "Прийнята словацька мова, заснована Антоном Бернолаком, стала рівноцінна визнанню самобутності словаків у родині слов'янських народів".

У протестантів відданість чеській мові можна пояснити, окрім усього іншого, сентиментальними причинами, оскільки протестантські священики дуже сильно були прив'язані до так званої бібліктини (biblictina), варіанту чеської мови, яка використовувалася під час літургій; для них ця мова символізувала тісний зв'язок з Чехією та чехословацьку концепцію захисту від мадярів. Цю мову також використовувала Церква, яку переслідували гоніння більше трьох століть, у цьому випадку мова стала характерною ознакою меншості.

Для Колара чехи та словаки були однією нацією у рамках слов'янської сім'ї. Й для багатьох чехів, наприклад Йосефа Добровського (Josef Dobrovský), "батька" чеського національного відродження, словаки були частиною чеської нації.

У багатьох прихильників словацького розвитку можна було прослідкувати тенденції до "чехословацького" об'єднання. Колар сам перейявся ідеями Герлера та був зачарований словацьким народом, разом з П.Й. Шафариком (Pavol Jozef Šafárik), "апостолом словацької незалежності" - як про нього казав Антуан Маре - й провідником лінгвістичної та літературної єдності чехів та словаків, схилявся до так званого компромісу - створити літературну "чехословацьку мову", виходячи з принципів чеської та словацької мов, але ця ідея була неприйнятна для двох сторін.

У 1830 році словаки змушені були подивитися в очі національному підйому угорців, угорська мова почала самостверджуватися, що стало своєрідною реакцією на спроби угорської германізації в адміністративному, юридичному та релігійному плані.

Ліцей Братислави був осередком культурного життя протестантів, саме у цих стінах зародився реактивний рух у відповідь на мадьяризацію. Починаючи з 1803 року тут пропонували вивчення чехословацької мови та літератури, а самі студенти ліцею у 1829 році заснували Чехословацьке товариство. Саме зародження національного відродження набирало оберти: тепер у ньому приймали участь не лише такі словаки як Коллар, або ще три важливі фігури словацької політики сорокових років дев'ятнадцятого століття: Міхаіл Мірослав Годжа (Michal Miloslav Hodža), Йозеф Мілослав Губан (Jozef Miloslav Hurban) та Людовіт Вячеслав Штюр (Ludovít Štúr), - також у русі прйимали участь чехи, як наприклад Франтішек Палацкій (František Palacký). Штюр - це один з ключових персонажів сучасної історії Словакії: філософ, історик, лінгвіст, письменник, публіцист, педагог, дипломат, але перш за все, як про нього казав Любомир Ліптак, "політичний розум". Його ідеологічний арсенал також відображав його епоху й там віднайшли своє відображення погляди Руссо та Гегеля. Його інтерпретація гегельянського історичного розвитку привела його до висновків, що у славістиці лежить історичне майбутнє.

У 1842 Штюр та його друзі звернулися з проханням до Меттерніха, вимагаючи від нього захисту від мадьяризації, але все це виявилося марним. Він також розумів, що словацька єдність має брати свій початок з лінгвістичної єдності. Для формування літературної мови обрали центрально словацький діалект. Штюр та його друзі взялися за роботу, товариство Татрін, Словенські народні новини та альманах Нітра стали основними векторами у цій новій мові.

Для Штюра ця лінгвістична битка перетворилася у битву політичну, адже тепер словаки мали свого роду трибуну, що дозволяла їм само висловитися. Створювати словацьку мову стало набагато легше через відсутність престижної історії, брак міського населення та слабкості еліти з дворянських та буржуазних родин.

Людовіт Штюр або початок політичної програми

Людовіт Штюр об'єднався зі своїми друзями у Сент-Ніколас у Ліптов, де він проголосив та оголосив 11 травня 1848 року найвизначніший текст словацької епохи: "Вимоги словацької нації". Цей текст, де виголошують чотири основні вимоги, можна вважати першою глобальною політичною програмою. Словаки вимагали повного національного визнання на фоні мадьяризації. Угорці негативно відреагували на те, що вони вважали провокацією та випустили наказ про арешт Штюра, Гурбана та Годжа, що втекли у Чехію. Незважаючи на залякування з боку угорців, рух продовжувався й 19 травня у Мияві Комітет оголосив про відокремлення Словакії - від Угорщини - й вступив у відкриту боротьбу проти збройних сил Угорщини.

Представники національної Ради у березні 1849 року звернулися до молодого Франсуа-Жозефа з проханням сформувати автономні словацькі землі, де б діяли відповідні інстанції й які б підпорядковувалися безпосередньо Відню. Але це клопотання так і залишилося на папері.

В кінці кінців, коли угорські революціонери у липні 1849 року дійшли до погодження важливих прав національних меншин , царськи сили практично виснажилися.

Починаючи з 1849 року словаки змушені були підкоритися тому самому режиму диктатури, що й Угорщина. Й лише після 1859 року певна форма конституціоналізму відкрила двері до нової ери. Стали підійматися голоси, аби вимагати автономії Словаччини: Штефан Марко Дакснер (Štefan Marko Daxner) відмовлявся, у своїй брошурі під назвою Голос Словаччини, та звертався до представників словацької політики з тезисом про політичну єдність угорців та закликав їх до визнання словацької єдності; у відповідь 6 та 7 липня оголосили Меморандум словацької нації, в основі якого лежало політичне та територіальне визнання словацького народу.

Перші інститутитути, протестантські словацькі ліцей було відкрито у Ревуці у 1862 році, у Мартині у 1867 році, та у Клаштор під Жниєвом у 1869. Але визначним елементом стало товариство Матика словацька, яку у 1863 році відзначало тисячоліття з дня прибуття Кирила та Мефодія у Велику Моравію. Це товариство своїми патріотичними, культурологічними та науковими діями, своїми публікаціями стало провідником у словацькому питанні. На жаль ці культурні надбання не супроводжувалися політичними успіхами.

Розрізняють дві основні течії: одні боролися за автономію та згрупувалися навколо видавництва Pešt’budínské vedomosti, яке пізніше стали називати Národni Noviny, вони сформували Національну словацьку партію, що виступала за русифікацію; інші ж виступали за об'єднання з Будапештом.

Прихильники меморандуму у своїй більшості були словаки, переломним моментом став 1874-1875 рік.

Створення словацької мови стало вирішальним елементом у формуванні словацької нації замість австро-угорської імперії, саме з моменту заснування Чехословацької республіки у 1919 році словацька мова почала розвиватися та ствердилася як самостійна. Остаточно ситуація вирішилася 1 січня 1993 року, з розпадом Чехословацької республіки на дві незалежні країни, коли словацька мова та словацька нація виділилися на фоні інших націй та єдностей. Але один з результатів розпаду Чехословакії був досить неочікуваним: навіть якщо чеська мова та словацька мова розглядалися як дві різні мови, то між націями розвинуте неймовірне взаємне розумння, яке по мірі розвитку чеської мови та словацької мови має тенденцію зникати. Цілком ймовірно, що через декілька десятиріч новому поколінню чехів та словаків буде дуже важко спілкуватися між собою.

Використання словацької мови у Словаччині у вищому ступені є політичним питанням.

Словацька мова є невід'ємним елементом формування словацької нації. Адже словацька мова довгий час розглядалася як інструмент політичної боротьби угорською монархією та установленням словацької ідентичності на фоні чеського сусіда, тому мовне питання до сьогоднішнього дня дуже актуальне у Словаччині.

Якщо Вам необхідно зробити якісний переклад зі словацької мови або на словацьку мову, Ви завжди можете звернутися за кваліфікованою допомогою у київське бюро перекладів Glebov. Наші менеджери завжди готові Вам допомогти та зробити переклад документів або проконсультувати з необхідних питань.