Вивчення мови: міфи та факти
Міф № 1
«Найкращий спосіб вивчити іноземну мову – це поїхати за кордон»
Багато людей вважають, що життя за кордоном означає, що ви автоматично добре вивчите іноземну мову. Мабуть, люди, що найвиразніше вірять в цю «істину здорового глузду» – це європейські батьки, які платять великі гроші, аби відправити своїх дітей до мовних шкіл в Англії, очікуючи, що вони повернуться з відмінним володінням англійської мови.
Факт:
Більшість емігрантів в Америці не говорять добре англійською, навіть проживши там 20 років. Багато з них роблять одні і ті самі помилки протягом десятиліть – наприклад, говорячи «He make tea?» замість «Did he make tea?», чи «I help you» замість «I will help you». Для них типовою є мова з сильним акцентом, що надає змогу іншим миттєво зрозуміти, чи вони азіати, латиноамериканці, росіяни і т.д.
Причиною того, що емігранти не приділяють багато уваги своїй граматиці та вимові, є відсутність в тому потреби. Інші люди можуть зрозуміти їх, не зважаючи на помилки (іноді з певним зусиллям), і зазвичай ввічливо їх виправляють.
Приклад емігрантів в Америці показує правду, яку люди, що вивчають мову, знаходять досить шокуючою: життя за кордоном не сприяє гарному вивченню мови. Воно не змушує вас вивчати граматику, вимову чи великий запас слів, тому що в повсякденному житті ви можете обійтися і без них. Наприклад, ви можете пропустити всі артиклі, говорячи англійською («Give me apple», «Watch is not good») і все ще мати змогу вийти за покупками в Америці чи Британії без проблем.
Проживаючи в іншій країні, ви вивчаєте лише те, що є необхідним для повсякденного життя – можливість розуміти живу мову і достатньо мовних навичок, аби замовити піцу та спілкуватися зі своїми співробітниками чи одногрупниками. Інше – на ваш вибір, ваша вмотивованість та можливість навчатися – що означає, що ви не набагато кращі за тих, хто вивчає мову у своїй країні.
Крім того, живучи в іншій країні, ви часто вимушені вимовляти неправильні речення, тому що сама ситуація вимушує вас говорити, навіть якщо ви робите багато помилок. Коли ви за кордоном, ви не можете вирішити, що тимчасово не розмовлятимете з людьми, а зосередите свою увагу на письмових навичках (що надасть змогу краще вивчити правильну граматику, аніж усне мовлення, тому що ви можете скільки завгодно часу шукати правильні вирази в інтернеті чи словниках). Ви маєте розмовляти, тому що від цього залежить ваше життя.
Роблячи помилки, ви закріплюєте свої погані звички, і після декількох років повторень «He make tea?» дійсно важко навчитись говорити правильно. Важливо пам’ятати, що носії мови не будуть виправляти ваші помилки. Замість цього вони намагатимуться бути ввічливими, аби вас зрозуміти, незважаючи на те, наскільки погана ваша граматика.
Висновки
Поїздка до іншої країни може виглядати як стовідсотковий спосіб покращити іноземну мову, але це не так. Без достатньої мотивації ви вивчите мало і, можливо, розмовлятимете зрозуміло, але з купою помилок. З іншого боку, якщо ви вмотивовані, ви можете створити мовне середовище у себе вдома з іноземним телебаченням та інтернетом. Таке середовище є сприятливим, адже вам не потрібно буде говорити та закріплювати свої помилки. Ви можете навчатися у своєму власному темпі та зосередити увагу на вимові, базових навичках та письмі перед тим, як ви почнете говорити.
Переваги виїзду за кордон:
- легкий доступ до носіїв мови, з якими ви можете спілкуватися (хоча ви можете знайти їх і у своїй країні. Або ви просто можете розмовляти з тим, хто вивчає таку саму мову);
- можливість вдосконалити свої слухові навички (розуміти англомовне телебачення не є тим самим, що розуміти мовлення продавця–підлітка в супермаркеті в місті Фредерік, Меріленд);
- можливість вивчити корисну повсякденну мову, яку не часто почуєш на телебаченні чи в фільмах. Наприклад : Kleenex, ATM, carpool, parking space, detergent, deli, cereal.
Беручи до уваги все це, вивчення мови у своїй країні буде більш продуктивним (та дешевшим) вибором, аніж поїздка за кордон, якщо ви може вмотивувати себе та знайти можливості, аби говорити мовою, яку вивчаєте. Після того, як ви навчилися вільно володіти мовою, ви може поїхати за кордон, аби відшліфувати свої слухові навички та зробити свою лексику більш схожою на ту, якою спілкуються носії мови.
Міф 2
«Найкращий спосіб вивчити іноземну мову – говорити нею»
Це, мабуть, порада яку люди, що вивчають мову, чують найчастіше. Ви почуєте це від всіх вчителів, онлайн–вчителів англійської як другої мови, та людей з форуму «Antimoon» (наприклад, ознайомтесь з точкою зору Джеффа Хука в цьому обговоренні).
Для більшості викладачів мови метою є навчити вас розмовляти найскоріше та якнайбільше. Вони вважають, що мають мовчати протягом уроку, аби надати можливість учням говорити.
Факт:
Усне мовлення – це імітація. Коли ви розмовляєте рідною мовою, ви не вигадуєте власну граматику, лексику або вимову. Ви використовуєте ту ж саму граматику, лексику та вимову, як і люди навколо вас.
Подібним чином, коли ви розмовляєте іноземною мовою, ваша мета – імітувати граматику, лексику та вимову носіїв мови, аби ваше мовлення було правильним та природнім.
Достатньо очевидним є те, що, аби розмовляти як носії мови, ви маєте слухати, що вони говорять, та читати те, що вони пишуть. Якщо ви так зробите, ви вивчите нові слова та граматичні конструкції, які зможете використати, аби виразити свої думки. В результаті, будувати власні речення іноземною мовою ставатиме дедалі легше.
На противагу цьому, якщо ви послідуєте знаній пораді і зосередите увагу на усному мовленні, ніж на слухових навичках, ви вивчите небагато нових слів та конструкцій, і, як багато учнів, матимете обмежений словниковий запас та граматику. Вам завжди буде важко виразити свої думки іноземною мовою.
Переваги усного мовлення
Усне мовлення не розвиває вашу лексику чи граматику, але має декілька важливих переваг:
- Воно допомагає поліпшити вашу плавність (переміщує ваші знання граматики та вимови з «короткотривалої пам’яті» до «довготривалої пам’яті» – однак, спершу ви маєте щось помістити до вашої «короткотривалої пам’яті»).
- Спілкування іноземною мовою є досить захоплюючим та мотивує вас до вивчення.
- Це допомагає виявити ваші прогалини у лексиці та граматиці (показує те, чого ви не знаєте, та заохочує вас це вивчити).
Що ви маєте робити
- якщо ви не знаєте, з чого почати речення, навіть подумавши деякий час,
- якщо ви зупиняєтесь на середині речення і не зможете продовжити, оскільки не знаєте слова,
- якщо у вас виходить незграбне речення, тому що ви не знаєте, як щось сказати, аби воно звучало природно,
- якщо ви часто робите помилки і не знаєте про це,
…вам потрібно більше базової інформації, а не розмовної практики.
Такі проблеми показують, що ви просто не знаєте, як сказати певні речі, і маєте дізнатися, як носії мови їх говорять. Більше усної практики не збагатить вашу лексику і граматику; взагалі, вона може все погіршити.
З самого початку ви маєте присвятити весь час читанняю та аудіюванню (таким чином вивчаючи необхідну лексику та граматику), поки не зможете написати декілька простих – але стовідсотково правильних – речень іноземною мовою. Наприклад, ви можете написати повідомлення тому, хто розмовляє цією мовою (немає різниці, скільки часу це у вас забере. Можливо, 2 години, якщо ви для цього достатньо терплячі).
Водночас, ви маєте вивчати фонетику мови, практикувати вимову звуків та вимову слів.
Ви маєте продовжувати отримувати нову інформацію та писати, поки не зможете утворювати прості та правильні речення без словника чи інтернету. Ось коли ви маєте почати говорити – повільно та обережно. Однак, ви все ще маєте приділяти більшість часу читанню та аудіюванню, тому що отримання нової інформації – єдиний шлях розвивати вашу лексику та граматику.
Що трапляється на мовних курсах
На жаль, важливість інформації недооцінюють в останні роки. Комунікативний підхід у викладанні іноземної мови означає, що учні майже з першого заняття мають говорити та писати твори, навіть якщо вони майже не мають шансів засвоїти граматику та лексику англійської мови. Типовий вчитель вимагає відтворення вивченого від своїх учнів, але не робить нічого, аби переконатися, що вони зробили достатньо. Декілька годин занять англійською мовою кожного тижня, де вчитель намагається говорити якнайменше (аби надати своїм учням можливість говорити самим), не є достатніми.
Міф 3
«Робити помилки – не страшно»
Якщо учень під час заняття не хоче говорити, вчитель просто зробить висновок, що він сором’язливий, і буде заохочувати (іноді змушувати) його говорити. Він скаже учню: «Говори і не переживай за помилки». Адже усна практика важливіша за помилки, чи не так?
Факт:
Помилки шкодять. Кожного разу, коли ви вживаєте неправильний вираз іноземною мовою, зростає можливість повторення цього виразу знову. Тому, якщо ви розмовляєте з помилками, ви запросто навчите себе неправильній граматиці.
Багато людей вважають, що важливіше покращити свою швидкість, аніж правильність. Якщо ви продовжите в такому дусі, через певний час ви зрозумієте, що говорити легко, але це буде значною частиною ваша версія мови, а не правильна мова, якою розмовляють носії мови. Іншими словами, ви почнете постійно говорити неправильно.
Можливо, краще говорити хоч якось, аніж не говорити ніяк. Покращити помилкову граматику, яка легко спадає вам на думку – важко. Коли ви говорите речі типу «He go away» протягом останніх двох років, дуже важко раптом почати говорити «He went away».
Суть в тому, що дуже важко перейти від «вільного володіння мовою з помилками» до «вільного володіння мовою без помилок». Легше почати з «ретельного, правильного відтворення» та працювати в своєму темпі, аби досягти «вільного володіння мовою без помилок».
Висновки
Робити помилки – не добре, якщо ваша мета – розмовляти вільно та правильно.
Якщо ви людина, яка не може не робити помилку в кожному реченні, вам, безумовно, ще не час розмовляти. Навіть якщо у вас є вчитель, що виправлятиме кожну вашу помилку, ви не будете здатні запам’ятовувати кожне виправлення і робитимете ті ж самі помилки знову і знову. Що б не казав ваш вчитель, ви маєте зосередитись на читанні та аудіюванні.
Якщо ви вирішили говорити, робіть це обережно, використовуючи ті вирази, у яких ви точно впевнені.
Міф 4
«Як новачок, ви будете робити багато помилок»
Це часто звучить як виправдання до міфу «Помилки – це добре». Суть полягає в тому, що помилки – це частина навчання, тому безглуздо намагатися їх уникнути.
Факт:
У той час, поки ви не можете усунути помилки повністю, ви можете розмовляти та писати з дуже малою кількістю помилок, навіть якщо ви новачок.
Хитрість у тому, аби поставити розвиток навичок перед відтворенням. Якщо ви послідуєте гарним прикладам (будувати речення правильними виразами та моделями, які ви прочитали в книжках або почули від носіїв мови), і уникатимете «непевних» виразів (фраз, що можуть бути неправильними), ви практично не робитимете помилок.
Ось що це означає:
- Вам не слід говорити, поки ви не почули/побачили достатньо правильних речень, щоб побудувати ваші власні речення вірно. Якщо ви не можете не робити помилок, витрачайте весь свій час на роботу над навичками (читання та аудіювання).
- Вам слід перевіряти інформацію в інтернеті та словниках перед тим, як написати речення, аби переконатися, що воно правильне.
- Якщо ви не знаєте напевне і не можете перевірити те, що збираєтесь сказати (чи написати), краще не кажіть (пишіть) це. Інакше ви вивчите неправильний вираз.
- Під час читання чи аудіювання звертайте увагу на такі деталі, як порядок слів, артиклі, прийменники та часи. Порівнюйте речення іноземною мовою з еквівалентом вашої рідної мови. Знайдіть відмінності. Це допоможе вам зрозуміти, які саме частини вашого речення помилкові.
Вищенаведені методи допоможуть вам уникнути розвитку поганих звичок, з якими буде дуже важко боротися пізніше. Якщо ви достатньо ретельні та терплячі, ви зможете навчатися, роблячи дуже мало помилок, і поступово набути здатності використовувати більше і більше виразів, у яких ви стовідсотково впевнені, поки не зможете виразити все, що захочете, іноземною мовою правильно та швидко.
Міф 5
«Ви іноземець, тому у вас завжди буде акцент»
Цю фразу часто використовують, аби розохотити людей, що вивчають мову, від вивчення вимови. Ви не виросли в англомовній країні, то навіщо вчитися правильно вимовляти англійські голосні?
Це пов’язано з Гіпотезою критичного періоду (дивись наступний міф).
Факт:
Той факт, що більшість іноземців мають акцент, не означає, що ви маєте бути як вони. Багато коміків можуть чудово імітувати мовлення акторів, політиків і т.д. Г’ю Лорі продемонстрував чудовий американський акцент в телесеріалі «Доктор Хауз», хоча сам є британцем. Я також можу скромно запропонувати свій власний приклад – слухаючи зразки мого мовлення, деякі американці казали, що якби вони зустріли мене на вулиці, вони б не сказали, що я не американець (до речі, я прожив в Польщі все своє життя і почав вивчати англійську вимову в 15 років).
Немає причин для того, щоб ви не могли розмовляти іноземною мовою з чудовим і природнім акцентом. Щонайменше, вам знадобиться трохи хисту, аби імітувати звуки (якщо ви можете імітувати людей вашою рідною мовою, це дуже хороший знак). Однак, якщо ви просто не маєте вправності, ви в значній мірі зможете це компенсувати завзятістю та певною методикою.
Наприклад, ви можете записати свій голос на комп’ютер і порівняти з правильною вимовою. Цей метод допомагає багатьом учням побачити, чи їх вимова відрізняється від оригіналу, і допомагає поступово зробити її більш схожою на ту, яку мають носії мови.
Вам також потрібно буде вивчати фонетику. По-перше, знайдіть джерело, що має записи звуків мови, яку ви вивчаєте (наприклад, таблицю англійських звуків). Потім простежте, які звуки вживаються в яких словах, слухаючи мову та читаючи фонетичні транскрипції в словниках.
Можливо, ви і будете відрізнятися від носія мови, але ви зможете досягти чистої, приємної вимови, що дивуватиме носіїв мови (наприклад, акцент Міхала Войчика вводить в оману деяких носіїв мови – вони думають, що він з англомовної країни, але вони не можуть сказати, з якої саме).
Міф 6
«Якщо ви не вивчали мову з дитинства, ви ніколи повністю не оволодієте граматикою»
Це більш загальний варіант міфу «іноземного акценту», описаний в попередній статті серії. Він бере свій початок з Гіпотези критичного періоду, запропонованої Еріком Леннебергом в 1967 р.
Леннеберг припустив, що вивчати першу мову потрібно перед настанням статевої зрілості (близько 12 років). Після цього, як він стверджував, неврологічні зміни в мозку унеможливлюють повне вивчення мови. На підтримку своєї гіпотези Леннеберг навів приклади дітей, що були в ізоляції від інших і не мали жодного контакту з першою мовою до закінчення статевого дозрівання. Такі діти робили елементарні граматичні помилки незалежно від того, як довго вони намагалися вивчити мову.
Гіпотеза критичного періоду була узагальнена для позначення другої/іноземної мови, що вивчається, і це призвело до такого твердження: «Якщо ви не вивчаєте другу/іноземну мову до настання статевої зрілості, ви завжди матимете труднощі з деякими аспектами граматики». Це призводить до того, що ті, хто вивчають мову, пояснюють свої невдачі неврологічною необхідністю, що не дає їм можливості вдосконалитися.
Факт:
Граматичні знання мають більше спільного з тим, якого результату ви досягнете, аніж з тим, як рано ви почали вивчення.
Ось мій приклад: я народився в Польщі і почав брати уроки англійської мови в 6 років. Незважаючи на мій юний вік (що, в теорії, дозволило б мені навчатися дуже швидко), я не намагався оволодіти мовою. Після 9 років навчання мій рівень граматики був дуже обмежений, і я завжди робив купу граматичних помилок. Нарешті, в 15 років я серйозно зайнявся англійською мовою – через читання книжок, використання програмного забезпечення розподіленого повторення, словників і т.д.
Згідно багатьох лінгвістів, я вже пройшов свій критичний період, але ось що – я почав робити фантастичний прогрес. Я почав вчитися швидше, аніж коли був дитиною. Через 2–3 роки я зміг вдосконалити граматику, вимову та лексику на рівні носіїв мови.
Сьогодні моя англійська майже така ж добра, як і у носія мови. Після декількох днів мовної практики мій акцент став ледве відмінним від пересічного американця. Коли я був у Каліфорнії цієї весни, я зустрів деяких людей, що не могли повірити в те, що я не народився в Америці, поки я не показав їм свій польський паспорт.
Іноді я роблю помилки (я майже завжди про це знаю), але мене це не хвилює, тому що я вірю, що вони скоро зникнуть, як тільки я почну говорити англійською кожного дня.
Мені 25 років, і я впевнений, що зміг би опанувати іншу європейську мову так само, як і англійську (я не впевнений щодо китайської та інших неєвропейських мов). Базуючись на моєму досвіді, я не вірю, що я «застарий» для вивчення французької чи німецької граматики.
Міф 7
«Вивчення вимови не є важливим»
Багато учнів вважають свою вимову достатньо непоганою тому, що їх вчитель не виправляє їх занадто часто, або тому, що інші учні їх розуміють.
Факт:
Такі учні часто дуже неправі з двох причин.
Більшість вчителів не звертають уваги на все, окрім дуже грубих помилок у вимові. Як правило, вони дають можливість говорити своїм учням і перебивають їх лише у тому випадку, якщо вони сказали щось зовсім незрозуміле. Однією з причин цього є відсутність часу, аби працювати над вимовою кожного учня в класі. Іншою причиною є те, що часто вчителі не знають, як допомогти учням з поганою вимовою. В результаті, у вивченні мови вимова страждає найбільше.
Якщо ви з Ірану, а інші учні в класі також з Ірану, їм буде легко вас зрозуміти, незважаючи на те, наскільки ваш іранський акцент сильний.
Зі сказаного вище, якщо ви вважаєте, що ваша вимова достатньо гарна, аби спілкуватися, тому що вона достатньо непогана для вашого вчителя та інших учнів, ви можете здивуватися, коли поїдете за кордон і спробуєте поспілкуватися з носіями мови. Один з моїх друзів був найкращим учнем на уроках англійської в Польщі. Коли він поїхав на роботу до Сполучених Штатів, він з’ясував, що американці не можуть зрозуміти і половини того, що він говорив.
А якщо ви впевнені, що вас зрозуміють іноземною мовою? Чи є сенс вам вивчати вимову?
Факт:
Так, тому що ваша вимова може все ще бути далекою від носія мови. Якщо це так, іншим людям доведеться докласти зусиль, аби вас зрозуміти, і їм не буде з вами зручно. Через це вони навіть можуть вас уникати.
Коли я поїхав до мовної школи в Англії, особисто мені не сподобалось спілкуватися зі студентами з інших країн, які продовжували неправильно вимовляти англійські слова. Звичайно, я міг їх зрозуміти, але це вимагало від мене більше зусиль, ніж зазвичай, і мені часто доводилося запитувати їх, аби переконатися, що я правильно їх зрозумів.
Підсумок: коли б в мене був вибір, я б краще розмовляв з людьми, чий акцент більш схожий до британського чи англійського. Це був би просто більш приємний досвід.
Схожа проблема в тому, що, якщо ваша вимова не звучить як вимова носія мови, інші люди можуть підсвідомо припускати, що ви повільні, і ставитись до вас поблажливо – наприклад, говорити до вас повільніше та гучніше, так, наче у вас проблеми з розумінням.
Висновки
Як висновок, не думайте, що ви можете спілкуватися іноземною мовою, допоки не перевірите свої навички на справжніх носіях мови (носії мови, що не є вашими вчителями). Якщо ви впевнені, що ваш акцент зрозумілий, прагніть наблизитися до повної або хоча б приблизної вимови носія мови, аби люди, що з вами розмовляють, мали приємний досвід ведення розмови з вами. Аби досягти цих цілей, немає сумніву, що вам знадобиться задуматись про вимову і приділити їй час.